РОЗДІЛ 2
ОСНОВНИЙ НАПРЯМОК, МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОБСЯГ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основним напрямком дослідження було визначення розподілу хворих на ХГС та
особливостей клінічного перебігу захворювання в залежності від генотипів
вірусу. Методологія роботи включає детальну верифікацію діагнозу ХГС з
визначенням генотипу вірусу, вірусного навантаження, ступеню активності
запального процесу та вираженості фіброзу в тканині печінки.
2.1. Клінічна та параклінічна характеристика обстежених хворих
Для вирішення поставлених у роботі завдань обстежено 366 хворих на ХГС, які
склали основну групу дослідження. Контрольну групу склали 30 практично здорових
осіб. За віковою та статевою приналежністю порівнювані групи були подібні.
Матеріалом для дослідження були амбулаторні карти та історії хвороб пацієнтів з
ХГС. Оцінка особливостей перебігу гепатиту проводилась у хворих, які попередньо
не отримували противірусної терапії. Всі обстежені були мешканцями Подільського
регіону і перебували під наглядом у Вінницькому гепатологічному центрі протягом
2002-2007 р.р.
Пацієнти були піддані комплексному обстеженню, що включало вивчення скарг,
анамнезу життя та захворювання, епідеміологічного анамнезу, об'єктивне
обстеження за загальновизнаними методиками, що враховує наявність чи
відсутність астеновегетативного, диспептичного синдромів, жовтяниці, шкірного
свербіжу, артралгій, телеангіектазій, важкості у правому підребір'ї,
геморагічного синдрому, гепато- та спленомегалії, порушення сну та зниження
апетиту; комплекс лабораторних (загальноклінічних, біохімічних, імунологічних,
молекулярно-генетичних) та інструментальних досліджень. Суб'єктивні, об'єктивні
дані, а також результати допоміжних досліджень зареєстровано в спеціально
розробленій реєстраційній карті.
Діагноз ХГС був підтверджений виявленням в крові обстежених сумарних anti-HCV
протягом шести місяців, ПЛР з визначенням наявності HCV-RNA. Для підтвердження
хронічної стадії гепатиту С було проведено визначення антитіл до структурних та
неструктурних білків HCV: anti-HCVcor, anti-HCVNS3, anti-HCVNS4, anti-HCVNS5 –
у 199 (54,4%) обстежених хворих. Генотипування HCV було проведено у всіх 366
хворих (100%) та дослідження вірусного навантаження – у 112 (30,6%) хворих.
Серед обстежених хворих половина (56 осіб – 50%) мала високе вірусне
навантаження (>800000 МЕ/мл).
Як показано на рис. 2.1 серед обстежених переважали чоловіки – 223 (61%),
відповідно жінок було 143 (39%).
Рис. 2.1. Статева структура хворих на хронічний гепатит С.
Всі хворі були поділені на наступні вікові групи: перша група – до 19 років,
друга – 20-29 років, третя – 30-39 років, четверта – 40-49 років, п'ята – 50
років та старше. Серед обстежених переважали особи молодого віку 20-29 років –
125 (34,2%). Середній вік пацієнтів склав – 34,3 ± 0,65 років.
Статева та вікова структура хворих на ХГС подана в табл. 2.1 та рис. 2.2.
Таблиця 2.1
Статева та вікова характеристика хворих на хронічний гепатит С (n=366)
Стать
?19
років
20-29
років
30-39
років
40-49
років
?50
років
Абс.
Абс.
Абс.
Абс.
Абс.
Чоловіки
20
65
97
77,6
48
57,1
44
59,4
14
26,9
Жінки
11
35
28
22,4
36
42,9
30
40,6
38
73,1
Всього
31
100
125
100
84
100
74
100
52
100
Як видно з рис. 2.2 в більш молодших групах обстежених хворих (до 19 років та
20-29 років) переважають чоловіки – 65% та 77,6% відповідно, а в більш старших
(?50 років) – жінки – 73,1%.
Рис. 2.2. Статево-вікова характеристика хворих на хронічний гепатит С.
Для визначення ймовірних шляхів та факторів ризику формування ХГС, встановлення
давності захворювання проводили ретельний збір та аналіз епідеміологічного
анамнезу. Визначення основних шляхів інфікування HCV при зборі
епідеміологічного анамнезу проводилось з урахуванням шляхів і факторів, що
сприяють розповсюдженню HCV-інфекції [37, 53, 61, 65, 80, 116, 136, 152, 170,
179, 182, 203, 222].
Найчастішим фактором передачі при реалізації парентерального шляху виявились
гемотрансфузії – у 97 (26,5%) хворих, з них – 38 (17%) чоловіків та 59 (41,3%)
жінок. Інші парентеральні медичні маніпуляції (стоматологічні процедури,
ендоскопії, ін'єкційне введення ліків) були в анамнезі у 96 (26,2%) хворих, з
них – 62 (27,8%) чоловіки та 34 (23,8%) жінки. Оперативні втручання визначались
у 69 (18,9%) хворих, з них – 41 (18,4%) чоловіків та 28 (19,6%) жінок. Забори
крові (донорство) мали місце у 38 (10,4%), з них – 33 (14,8%) чоловіки та 5
(3,5%) жінки. Інфікування внаслідок вживання ін'єкційних наркотичних речовин
відмічалось у 33 (10,4%) пацієнтів, з них – 31 (13,9%) чоловік та 2 (1,4%)
жінки. Професійне інфікування зафіксоване у 29 (7,9%) хворих, з них – 16 (7,2%)
чоловіків та 13 (9%) жінок. Статевий шлях інфікування HCV (сексконтакти)
виявився у 4 (1,1%) хворих, з них – 2 (0,9%) чоловіків та 2 (1,4%) жінки.
Розподіл хворих на ХГС за шляхами інфікування поданий в табл. 2.2.
Обстежені пацієнти були розподілені на групи з різною тривалістю захворювання.
При цьому враховувались дані епіданамнезу, клініко-лабораторні показники,
середньостатистичні темпи розвитку процесу фіброзування в тканині печінки за
результатами ПБП [164, 16, 217, 10]. Середня тривалість ХГС склала 8,36±0,4
роки. Дані розподілу тривалості захворювання у хворих на ХГС подані на рис.
2.3.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на хронічний гепатит С за шляхами та факторами інфікування
Шляхи та фактори інфікування
Хворі на ХГС
Чоловіки
Жінки
Абс.
Абс.
Абс.
Гемотрансфузії
97
26,5
38
17
59
41,3
Парентеральні медичні маніпуляції (стоматологічні процедури, ендоскопії,
ін'єкційне введення ліків)
96
26,2
62
27,8
34
23,8
- Київ+380960830922