Вы здесь

Поліська м'ясна порода великої рогатої худоби (селекційно-генетичні методи створення

Автор: 
Спека Семен Сергійович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2003
Артикул:
0503U000074
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Загальна методика і основні методи досліджень
Вирішення проблеми поступового переходу сільського господарства на принципи
сталого розвитку, тобто отримання високоякісної конкурентноздатної продукції
при мінімальних витратах антропогенної енергії і збереженні довкілля в умовах
Українського Полісся вимагає визначення нових пріоритетів. Одним з них,
безумовно, є значне зростання в цій зоні м’ясного скотарства. На жаль, особливо
після чорнобильської аварії і економічного занепаду 90-х років, придатної до
жорстких умов Полісся вітчизняної м’ясної породи не було, а іноземні не
витримували перевірки. Тому, з агроекологічного підходу вирішення проблеми
створення галузі м’ясного скотарства було визначено створення поліської м’ясної
породи, селекцію якої було розпочато вченими і селекціонерами-практиками
України ще понад 20 років тому за ініціативою П.Л. Погребняка [3], М.В. Зубця
та інших [403, 472] при безпосередній активній участі пошукача.
Селекційно-племінний процес проводився методом складного відтворного
схрещування чернігівського (ЧМ-1) і придніпровського (ПМ?1) внутріпородних
типів (материнська сторона) з помісними бугаями-плідниками 1/2А1/4Ш1/4С і
наближених до них (створюваного “знам’янського” типу).
Ставилася мета – отримати тварин добре пристосованих до природно-кліматичних
умов Полісся України, невибагливих до умов годівлі та утримання,
“технологічних”, з хорошою відтворною здатністю та добрими м’ясними і забійними
якостями.
Експериментальна частина роботи по створенню поліської м’ясної породи шляхом
складного відтворного схрещування проведена згідно положень опублікованих в
“Методические рекомендации по созданию и использованию полесского типа мясного
скота” [403]; “Селекційної програми виведення поліської породи м’ясної худоби”
[404] та “Програми завершального етапу виведення поліської м’ясної худоби” [8]
розроблених пошукачем. Робота виконана в період І974-І999 рр. при безпосередній
участі і науковому керівництві автора-здобувача на базі стад колишнього
колгоспу “Заповіт Ілліча” (нині племзавод “Заповіт”), Поліського
науково-виробничого селекційного центру по м’ясному скотарству “Росія” (нині
селекційний центр “Україна”), племфермах і племрепродукторах колишніх КСП “Нове
життя”, “Перемога”, “Переможець”, ім. Богдана Хмельницького Житомирської;
агрофірмі “Зоря” (нині племзавод “Світанок”), племрепродукторах колишнього КСП
“Промінь” та НВО “Еліта” Рівненської, та в інших господарствах областей
України, де розводять нині поліську м’ясну породу.
Об’єктом експериментальних досліджень були тварини поліської м’ясної породи,
поліського зонального типу, а також вихідних генотипів тварин: чернігівського,
придніпровського і створюваного знам’янського типів. Основні дослідження були
проведені в племрепродукторі колишнього колгоспу “Заповіт Ілліча”.
В племзаводах, племрепродукторах і на племфермах був організований чіткий
зоотехнічний і племінний облік та проведені наукові спостереження згідно
загальноприйнятих методик. Це дало змогу вести цілеспрямований
селекційно-племінний процес при створенні поліської м’ясної породи.
Рівень годівлі тварин в м’ясних стадах був оптимальним, проте не стабільним. В
середньому на корову з приплодом в рік згодовували від 51,5 до 60,4 ц корм.
од., або 79,2-92,9% від потреби.
Утримання піддослідних тварин в зимовий період здійснювали на тваринницькому
комплексі на 2400 голів, в т. ч. 800 корів з закінченим циклом відтворення.
Система утримання і вирощування – традиційна для галузі м’ясного скотарства. До
6-місячного віку телят вирощували підсисним методом (підсис вільний). Після
зняття телят з підсису кращих бугайців ставили на випробування за власною
продуктивністю, а тих, які не відповідали вимогам першого класу – на
відгодівлю. Теличок вирощували для власного відтворення стада і племреалізації.
Тих, які не відповідали другому класу – вибраковували.
Комплекс має 8 приміщень з примкнутими до них вигульно-кормовими майданчиками.
На комплексі запроваджена потоко-цехова система утримання тварин з врахуванням
їх фізіологічного стану.
Цикл відтворення тварин починається з родильного відділення, яке обладнане
індивідуальними станками (боксами). Розміри боксів 2,5 ґ 3 м і обладнані
годівницею та автонапувалкою. Корови з телятами на підсисі перебувають у
родильному відділенні 20-25 днів, а потім переходять на вигульно-кормові
майданчики і групуються по 40-60 корів. На майданчиках обладнані їдальні для
підгодівлі підсисних телят грубими (сіном) та концентрованими кормами.
Підсисний період триває 6 місяців. Після зняття телят з підсису їх групують за
статтю. В весняно-літньо-осінній період (в межах з 1 травня по 1 листопада) все
маточне поголів’я перебуває на пасовищах. При виході на пасовища корови
групуються за фізіологічним станом і розміщуються в окремих таборах.
Корови з телятами на підсисі до 2-х місяців і глибокотільні (6,5-7 місяців)
групуються в окремий гурт. Отелення корів проходить прямо на пасовищах. Підсис
вільний. Для підгодівлі телят в кошарах, де знаходяться тварини на відпочинку,
вигороджені “їдальні”, які обладнані годівницями для прив’яленої зеленої маси і
концкормів.
Пасовища – природні. Врожайність їх становить в межах 20-25 ц корм. од. з 1
гектара. Схема науково-дослідних робіт показана на рис. 2.1.
Вивчення вагового та лінійного росту, екстер’єру та конституції, забійних та
м’ясних якостей у піддослідних тварин (бугайців) різних генотипів проводилося
за двома рівнями годівлі:
1) високого – для вивчення генетичного потенціалу продуктивності бугайців
різних генотипів;
2) середнього (оптимального), типового для більшості