Ви є тут

Побічна дія протитуберкульозних препаратів алергічного характеру у хворих на туберкульоз легень (гормонально-метаболічні й імунні аспекти патогенезу, профілактики та лікування)

Автор: 
Просвєтов Юрій Васильович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2009
Артикул:
0509U000208
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
В основу цієї роботи покладені спостереження за 1048 хворими на туберкульоз легень, які лікувались в клініці кафедри фтизіатрії та пульмонології Запорізької медичної академії післядипломної освіти та в інших відділеннях Запорізького обласного протитуберкульозного клінічного диспансеру. Характеристика хворих представлена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю та віком
Стать
Вік
хворих,
рокичоловічажіночавсьогоабс.відносна,
%абс.відносна,
%абс.відносна,
%До 20 162,0187,5343,2 21-30 16119,99640,025724,5 31-40 19323,95522,924823,7 41-50 22227,53815,826024,8 51-60 16520,4177,118217,4Більш за 60 516,3166,7676,4Загальна кількість
808
100,0
240
100,0
1048
100,0
З табл. 2.1 видно, що серед хворих мали перевагу чоловіки - 808 ((77,1 + 1,3) %). Жінок було 240 осіб ((22,9 + 1,3) %). Значна частина хворих жінок була у віковій групі 21-30 років - 40,0 %. У віковій групі 21-50 років їх було 78,7 %. Чоловіки відносно рівномірно розподілялись за віковими групами від 21 до 60 років, з перевагою у віці від 31 до 50 років - 51,4 % усіх хворих чоловічої статі.
У 762 (72,7 + 1,4) % хворих на туберкульоз легень процес було діагностовано вперше (ВДТБ), у решти пацієнтів (286 осіб, (27,3 + 1,4) %) був рецидивний туберкульоз (РТБ).
Розподіл хворих за клінічними формами захворювання надано у табл. 2.2, з якої видно, що у 644 ((61,4 + 1,5) %) хворих спостерігався інфільтративний туберкульоз легень. Хворих з дисемінованим процесом було 195 осіб ((18,6 + 1,2 %), з вогнищевим - 122 ((11,6 + 1,0) %). У решти хворих (87 осіб - ((8,3 + 0,8) %) були інші форми туберкульозу легень. Деструктивний процес в легенях виявлено у 742 ((70,8 + 1,4) %) хворих.

Таблиця 2.2
Розподіл хворих за клінічними формами туберкульозу легень
Форма легеневого процесуКількість хворих
абс.відносна,
%Інфільтративна 64461,5Дисемінована19518,6Вогнищева12211,6Фіброзно-кавернозна424,0Туберкульома191,8Циротична161,5Казеозна пневмонія80,8Інші форми20,2Всього 1048100,0
Мікобактерії туберкульозу (МБТ) виділяли 704 ((67,2 + 1,4) %) пацієнта. Первинну резистентність МБТ до протитуберкульозних препаратів мали 87 ((12,4 + 1,2) %) хворих, вторинну - 95 ((13,5 + 1,3) %) пацієнтів. У 35 ((5,0 + 0,8) %) хворих резистентність виявлена до одного препарату, у решти - до двох i більше.
Скарги бронхолегеневого характеру мали 618 ((59,0 + 1,5) %) пацієнтів, симптоми iнтоксикацiї - 609 ((58,1 + 1,5) %), хрипи в легенях вислуховувались у 335 ((32,0 + 1,4) %) осіб. Супутні туберкульозу легень захворювання виявлені у 439 ((41,9 + 1,5) %) пацієнтів, зокрема 207 ((19,8 + 1,2) %) з них мали два i більше захворювання. Патологія травної системи i печінки спостерігались у 175 ((16,7 + 1,2) %) хворих, неспецифiчнi захворювання бронхів - у 283 ((27,0 + 1,4) %), патологія серцево-судинної системи - у 78 ((7,4 + 0,8) %), цукровий діабет - у 44 ((4,2 + 0,6) %). Значну питому вагу склали особи, що хворіли на алкоголізм, або зловживали алкоголем - 151 ((14,4 + 1,1) %).
Специфічна хіміотерапія проводилась згідно директивних документів МОЗ України. Хворі отримували комбіновану протитуберкульозну терапію із застосуванням препаратів І ряду та препаратів резерву в оптимальних дозах. Протитуберкульозні препарати І ряду (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, піразинамід, етамбутол) призначали хворим на ВДТБ та на РТБ з МБТ, чутливими до специфічних засобів. Інтенсивна фаза хіміотерапії складалась із 5-х, рідше 4-х протитуберкульозних препаратів, підтримуюча - із 2-3-х. При резистентному до протитуберкульозних препаратів туберкульозі або при туберкульозі з алергічними побічними реакціями на специфічні засоби використовували індивідуальні схеми лікування із застосуванням препаратів І ряду та препаратів резерву.
У відповідності до поставлених задач хворі були поділені на декілька груп.
Групу І склали хворі (148 осіб), які мали обтяжливий алергічний та фармакотерапевтичний анамнез, латентну алергію до протитуберкульозних препаратів. Латентна алергія до протитуберкульозних препаратів визначалась за допомогою інвітрових тестів РАЛ та РГМЛ, які до специфічних засобів були позитивні при відсутності у хворого обтяжливого алергічного та фармакотерапевтичного анамнезу.
Групу ІІ - пацієнти (358 хворих) з клінічними проявами алергічних побічних реакцій на специфічні засоби, яким проводили різні методи запобігання та подолання цих ускладнень.
Групу ІІІ склали хворі (138 осіб), яким у зв'язку із тяжкими рецидивуючими алергічними побічними реакціями на протитуберкульозні препарати призначали дискретний плазмаферез.
До групи ІV були віднесені хворі (112 осіб), у яких побічні реакції на протитуберкульозні препарати виникли на тлі застосування iмунокоригуючих засобів (спленін, нуклеїнат натрію, декаріс).
Групу V склали хворі (114 осіб), у яких туберкульоз легень супроводжувався виразковою хворобою шлунку та 12-палої кишки та печінки.
Решта пацієнтів (178 осіб) були віднесені до контрольної групи - хворі на туберкульоз легень без побічних реакцій на протитуберкульозні препарати (VI група).
За час лікування 73 ((7,0 + 0,8) %) хворих отримували анаболічні гормони, 377 ((36,0 + 1,5) %) пацієнтам призначали глюкокортикостероїднi гормони. У зв'язку зі змінами в імунному статусі 236 ((22,5 + 1,3) %) хворим призначали iмунокоригуючу терапію - декаріс, спленін, нуклеїнат натрію, тимолiн, Т-активiн. Окрім того, пацієнти отримували широкий спектр симптоматичних засобів т