РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ З КУРСУ
"ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ОБРОБКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ"
ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ
2.1. Методика формування професійно важливих вмінь на заняттях лабораторного практикуму з курсу "Обладнання для обробки харчових продуктів"
Перш ніж перейти до розгляду методики організації навчального процесу з врахуванням конкретного змісту та особливостей формування професійно-важливих вмінь, слід пояснити, що ми будемо розуміти під "методами навчання", тому що єдиного підходу у цьому питанні в дидактиці не існує.
Метод являє собою рухливу динамічну категорією, що може піддаватися всіляким змінам у ході наукових досліджень. Метод (грец. ???????) - це шлях до чого, або спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність [58].
Проблемою педагогічних методів займалися ряд відомих дослідників, такі як Ю.К.Бабанський, В.І.Загвязинський, І.Я.Лернер, М.Н.Скаткін, Г.І.Щукіна й інші [11, 12, 74, 108, 139, 164, 165, 210]. Кожен вчений розглядав цю проблему зі своїх позицій, але, незважаючи на це, у підходах багато загального.
Ю.К.Бабанський вважав, що "методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємної діяльності викладача і того, хто навчається, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання" [12].
З усіх аналізованих нами визначень методів навчання зрозуміло, що поняття "діяльності", яке є ключовим, трактується в діалектиці як перетворення людьми навколишньої дійсності, де вихідною формою перетворення є праця.
З точки зору практичної педагогіки діяльність можна розглядати як сукупність трьох компонентів: організаційного, стимулюючого, оцінного. Спираючись на дослідження А.Н.Леонтьєва [105], можна стверджувати, що структуру навчальної діяльності визначають потреби, мотиви, умови і засоби їх досягнення, дії та операції.
У сучасній педагогічній літературі пропонується велика різноманітність методів навчання і їх класифікацій за дидактичними завданнями, за формою організації, за джерелами знань, за логікою розкриття навчального матеріалу тощо. Погодимося з думкою Б.П.Єсипова, який вважає, що "бездоганної в логічному відношенні, досить обґрунтованої і тому загальновизначеної класифікації загальних методів навчання створити ще не вдалося" [133].
З'єднання складових методу навчання з філософськими компонентами діяльності дозволяє зробити висновок про можливість класифікації методів навчання за характером взаємодії суб'єкта й об'єкта, де з'єднувальною ланкою є зміст освіти.
Підходи, дуже близькі до цієї класифікації, що розглянуто М.Н.Скаткіним [165], Ю.К.Бабанським [12], по деяким аспектам - М.І.Махмутовим [118], представляють науковий інтерес у плані проведеного нами дослідження. Тому ми виділяємо три найбільш характерні, найширше представлені у вищих навчальних закладах методи навчання: інформаційно-ілюстративний, програмований, проблемний. Такий підхід, на наш погляд, найбільш ємко характеризує сучасні тенденції в системі освіти, яка раціональними педагогічними засобами вирішує поставлене завдання - всебічно розвивати особистість майбутнього вчителя.
Традиційний, або інформаційно-ілюстративний, метод навчання припускає викладання навчального матеріалу у певній послідовності, демонструючи ті або інші прийоми дій, особи, які навчаються, стежать за виконуваними діями, самі виконують ті або інші дії за указівкою викладача, і в результаті засвоюють необхідні знання, уміння та навички.
Такий метод часто зазнає критики. Дослідження таких відомих психологів, як Л.С.Вигодського, П.Я.Гальперіна, Д.Б.Ельконіна, А.Н.Леонтьєва [45, 48, 105, 211], показують, що знання засвоюються краще тільки під час активної роботи із засвоюваним матеріалом. Чим менше навчального матеріалу повідомляє сам вчитель, тим краще він направляє і контролює роботу навчаємих, тим ефективніше навчання.
Н.Ф.Тализіна відзначає, що "знання, що підлягають засвоєнню, не можуть бути передані в готовому вигляді, шляхом прямого простого повідомлення або показу, вони можуть бути засвоєні тільки в результаті певної діяльності учнів, тобто в результаті виконання системи дій" [173].
Незважаючи на певні недоліки, пояснювально-ілюстративний метод виключити з процесу навчального пізнання не можна. При правильній організації навчально-пізнавальної діяльності цей метод розвиває абстрактне мислення, позитивно впливає на розвиток пам'яті, емоцій, формує пізнавальні інтереси і навички навчальної праці. У ряді випадків він є єдиним і, як зазначає І.Я.Лернер, "по праву займає певне місце, тому що не можна було б засвоїти за короткі терміни величезний матеріал, досвід попередніх поколінь" [110]. До того ж сама структура навчального процесу припускає в більшості випадків масовий характер, де за умовами організації може працювати лише інформаційно-ілюстративний метод навчання.
Програмований метод - це метод, що дозволяє здійснювати навчальний процес за спеціальною програмою управління і контролю пізнавальної діяльності студентів, що розділена на малі порції навчального матеріалу і розпорядження про характер дій осіб, які навчаються. Особливістю програмованого методу навчання є можливість одержання інформації від кожного студента про хід засвоєння навчального матеріалу, що дозволяє врахувати його індивідуальні особливості.
Застосування програмованого методу навчання шириться у зв'язку з бурхливим впровадженням обчислювальної техніки у виробництво, побут, освіту. З'являються нові ідеї, нові вирішення, розробляються нові умови ефективного використання персональних електронно-обчислювальних машин у навчальному процесі, переосмислюється характер та зміст навчально-пізнавальної діяльності школярів і студентів. Окремі автори навіть розділяють програмований і комп'ютерний на самостійні методи навчання. Ми розглядаємо використання персональних комп'ютерів, як удосконалення програмованого методу, і не відокремлюємо одне від іншого.
Програмоване навчання не відхиляє традиційний метод, у