РОЗДІЛ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА В ГОСПОДАРСТВАХ ГІРСЬКОЇ ЗОНИ
2.1. Організаційно-правові форми господарювання та їх ефективність
Одним з основних напрямів здійснення аграрної реформи в сучасних умовах є удосконалення форм власності та господарювання.
Одержавлене соціалістичне сільськогосподарське виробництво не змогло вирішити продовольчу проблему і забезпечити ефективне ведення сільського господарства. Продуктивність праці у колгоспах і радгоспах була значно нижчою, ніж у розвинутих країнах світу. Основною причиною такого стану була відсутність заінтересованості селян у результатах роботи господарства, бо вони не були власниками ні землі, ні майна, ні продукції, ні прибутку.
Низькоефективна робота колективних і державних підприємств зумовила потребу реформування вітчизняного агропромислового виробництва у напрямі формування ефективного власника шляхом визначення частки землі та майна кожного працюючого, створення нових господарських структур ринкового типу. При цьому основною вимогою при реформуванні аграрного сектора є забезпечення кожному громадянинові вільного вибору форми власності, сфери трудової діяльності та організації виробництва.
В удосконаленні виробництва і вирішенні продовольчої проблеми велике значення мають основані на приватній власності форми господарювання. До них слід віднести особисті підсобні господарства населення і селянські (фермерські) господарства, засновані на індивідуальній та сімейній праці, а також організовані на колективній праці реформовані сільськогосподарські підприємства ринкового спрямування.
Розглянемо проблеми становлення даних формувань в Україні, у Закарпатській області та її гірській зоні. Насамперед слід зазначити, що у процесі аграрної реформи відбувся істотний перерозподіл землі між різними господарськими формуваннями (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Зміни площ сільськогосподарських угідь у господарських формуваннях
Показники1990 р.Всі категорії господарствУ тому числіс.-г. підприємствагосподарства населенняфермерські господарстваПлоща сільськогосподарських угідь в Україні, тис. га 41374,438701,32669,14%10093,546,450,01в т.ч. у Закарпатській області, тис. га414,7355,757,51,5%10085,713,90,4з них у гірській зоні, тис. га10588,516,5-%10084,315,7-
Показники2001 р.Всі категорії господарствУ тому числіс.-г. підприємствагосподарства населенняфермерські господарстваПлоща сільськогосподарських угідь в Україні, тис. га 381512566197362754%10067,325,57,2в т.ч. у Закарпатській області, тис. га42911730210%10027,370,42,3з них у гірській зоні, тис. га12232891%10026,273,10,7
У 1990 р. господарства суспільного сектора використовували 93,54 % сільськогосподарських угідь, населення - 6,45% і фермери 0,01%, а у гірській зоні Закарпаття - відповідно 84,3 та 15,7%. У процесі реформування земельних відносин і розпаювання землі колективної власності між членами колективних господарств більшість сільського населення гірської зони прийняла рішення формувати власне виробництво. У 2001 р. особисті господарства вже займали 73,1% сільськогосподарських угідь, тоді як в Україні - 25,5%.
Земельною реформою передбачено посилення цього сектора виробництва. У ході аграрної реформи процес виділення землі громадянам для ведення особистого підсобного господарства, колективного та індивідуального садівництва і городництва значно посилився з виходом Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року. Тільки за 2000 р. по Україні зі складу земель колективних сільськогосподарських підприємств, що підлягали реформуванню, передано громадянам 2,3 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі в Закарпатській області -
7,2 тис. га, в гірській зоні Закарпаття - 2,8 тис. га. При цьому селянам було надано право розширювати свої особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок земельних часток (паїв), які їм були відведені в натурі. Ці позиції знайшли законодавче втілення у Земельному кодексі України.
У результаті таких реформ у гірській зоні Закарпаття відбувся перерозподіл землі. У 2001 р. населення вже мало у власності 73,1 % сільськогосподарських угідь, сільськогосподарські підприємства - 26,2 і фермери - 0,7 % (табл. 2.1). Правильність прийнятого рішення підтверджує те, що в гірській зоні допущено незначне зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення тваринницької на фоні різкого зменшення в цілому по Україні. (табл. 2.2, додаток Л).
Таблиця 2.2
Виробництво валової продукції в господарських формуваннях Гірської зони Закарпатської області
(у співставних цінах 2000 р.)
Показники1990 р.2001 р.Всі категорії господарствУ тому числіВсі категорії господарствУ тому числіс.-г. підприємствагосподарства населенняс.-г. підприємствагосподарства населенняВиробництво валової продукції, млн.грн.284,1114,2169,9264,55,2259,3%10040,259,81001,998,1в т.ч. продукції рослинництва, млн.грн.93,74053,771,51,969,6%10042,757,31002,797,3Продукції тваринництва, млн.грн.190,473,3117,11933,3189,7%10038,561,51001,798,3
Господарства населення стабільно збільшували виробництво продукції, компенсуючи його спад у сільськогосподарських підприємствах. Використовуючи у 1990 р. 15,7 % сільськогосподарських угідь, господарства населення у гірській зоні виробили 59,8% валової продукції, у т.ч. 57,3% - рослинництва і 61,5% - тваринництва, а у 2001 р. на 73,1% угідь вироблено відповідно 98,1; 97,3 і 98,3% продукції. Отже, господарства населення працювали значно ефективніше, ніж суспільного сектора.
Змінилися позиції різних господарських формувань щодо поголів'я тварин (табл. 2.3, додаток М). У всіх категоріях господарств у 2001 р. поголів'я великої рогатої худоби порівняно з 1990 р. зменшилося на 48% за рахунок сіл