РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика груп дослідження
З метою визначення частоти алергії у новонароджених проаналізовано 740 історій розвитку новонароджених, що народились у ЛМКПБ протягом 1997-2000 років. Дослідження проведені у 168 дітей, поділених на 3 групи. Основну групу (1) склали 70 новонароджених з проявами алергії. Контрольну (2) - 70 практично здорових новонароджених. Діти 1 та 2 груп не відрізнялися за терміном гестації (відповідно 40,0?2,9 та 40,0?2,8 тижня; р?0,05) та масою тіла при народженні (3300,0?200,0 г та 3400,0?300,0 г; р?0,05). Середня оцінка за шкалою Апгар на першій хвилині в 1 групі складала 8,1?0,2, в 2 - 8,3?0,2 балів, р?0,05; на п'ятій хвилині відповідно 8,9±0,2 і 9,0±0,2; р?0,05. Дослідження в 1 та 2 групах проводилися на базі відділень неонатального догляду та лікування новонароджених, сумісного перебування матері і дитини ЛМКПБ; відділень патології новонароджених, недоношених дітей, реанімації новонароджених ВОДКЛ.
Для того, щоб визначитися в об'ємі гіпоалергенної дієти у дітей і санаційних заходів щодо побуту ми оцінили структуру сенсибілізації у немовлят з проявами алергічного конституаційного дерматиту, дитячої екземи, які в неонатальному періоді мали прояви токсичної еритеми новонародженого і склали 3 групу. Дослідження в 3 групі проводилися на базі відділення раннього дитинства ЛМДКЛ.
Для оцінки ефективності розроблених третинних заходів профілактики розвитку алергії ми дітей основної (1) групи поділили на дві підгрупи. 1А підгрупу склали 30 дітей, яким проводили заходи третинної профілактики розвитку алергії, 1Б підгрупу - 30 дітей, яким третинна профілактика не проводилася. Діти 1А, 1Б підгруп в неонатальному періоді мали прояви алергії.
У роботі застосовані клінічні, імунологічні, алергологічні та математичні методи дослідження.
У дітей 1та 2 груп, крім детального вивчення сімейного та алергологічного анамнезів, загальноклінічних досліджень, проводилися додаткові обстеження, які включали визначення рівнів загального Ig E в пуповинній та периферичній венозній крові, сироваткового Ig A в периферичній крові, специфічну діагностику медикаментозної алергії, дослідження копроцитограми. У 1 групі додатково вивчали мікробний пейзаж випорожнень.
2.2. Клінічні методи
Загальноклінічні методи включали детальне вивчення анамнезу, об'єктивне обстеження, лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, сечі, кoпрологія).
Для оцінки даних анамнезу була розроблена спеціальна анкета - опитувач (див. додаток А), що включала детальний збір алергологічного анамнезу, особливості перебігу вагітності (наявність токсикозів, харчування та медикаментозна терапія вагітних, шкідливості під час вагітності), зловживання облігатними алергенами матерями-годувальницями, медикаментозну терапію новонароджених, виявлення впливу обтяженого акушерського анамнезу (затяжні, швидкі та пологи шляхом кесаревого розтину), особливості вигодовування новонародженого та їхній вплив на формування у нього алергії.
Масу і гестаційний вік визначено відразу після народження. Маса тіла новонароджених реєструвалася за допомогою ретельно перевірених і відрегульованих механічних ваг.
Оцінку відповідності маси тіла гестаційному віку ми проводили за центильними таблицями, а також для визначення гестаційного віку користувалися шкалою Баллард.
Вимірювання довжини тіла проводили горизонтальним ростоміром.
Об'єктивне обстеження включало традиційний посистемний огляд. Загальний огляд ми починали з оцінок реакції дитини на огляд, крику, його тривалості; рухової активності; активності фізіологічних рефлексів, м'язового тонусу; положення новонародженого, положення голови; пропорційності тіла; шкіри, її кольору, чистоти, еластичності, наявності патологічних елементів, тургору, температури; стану слизових оболонок.
Проводили огляд голови: оцінювали її форму, вимірювали обвід стандартними нееластичними сантиметровими стрічками. Отриманий показник порівнювали з масою та довжиною тіла. При пальпації голови звертали увагу на наявність кефалогематоми, крововиливів під апоневроз, інфільтратів та ущільнень шкіри. Оцінювали форму та обвід грудної клітки.
Проводили пальпацію, перкусію, аускультацію легенів, серця, органів черевної порожнини.
Оглядали пупкову ранку, стан шкіри навколо неї, характеризували темпи загоєння.
Проводили огляд сідниць, стану кульшових суглобів.
Завершували огляд оцінкою стабільності терморегуляції.
2.3. Імунологічні методи
Концентрацію сироваткового імуноглобуліну А визначали методом радіальної імунодифузії за Mancini і співавт., 1965.
Загальний Ig E визначався імуноферментним мікрострічковим методом. Принцип тесту полягає у визначенні в сироватці крові загального Ig E методом сендвічімунодослідження [86].
На дні лунки, куди добавляли досліджувану сироватку, були фіксовані антитіла до Ig E. При першій інкубації (60 хвилин, t-370 C) ці антитіла захоплюють Ig E, що міститься в сироватці крові. Після цього лунки триразово промивали, добавляли анти-IgE-біотиновий кон'югат та інкубували 30 хвилин при температурі 370 С. Утворювався "сендвіч", що мав таку структуру: анти-Ig E: Ig E: анти Ig E-біотин. Після чого знову лунки триразово промивали спеціальним розчином. Наступні інкубації зі стептавідин-пероксидазним кон'югатом (30 хвилин), а потім - з хромогеном (15 хвилин) зумовлювали забарвлення розчину, інтенсивність якого
пропорційна концентрації Ig E в досліді. Обчислювали значення оптичної щільності калібраторів і проб при 450 нанометрів за допомогою аналізатора ALLERTECH. Далі будували калібровочну криву залежності абсорції розчинів калібраторів від відповідних величин концентрації Ig E та визначали його концентрацію з отриманої калібро