Розділ 2. матеріал та методики дослідження
2.1. Методи клініко-інструментального та лабораторного
обстеження дітей
Обстежено 120 хворих дітей віком від 9 до 15 років із зміною рівня
артеріального тиску. Спостереження за дітьми проводились в стаціонарному
відділенні Київського міського центру вегетативних дисфункцій у дітей та на
базі Державної обласної дитячої клінічної лікарні м. Івано – Франківська. Серед
обстежуваних 78 (65%) дітей проживали в Івано – Франківській області, 42 (35%)
пацієнтів проживали в м. Києві.
В групі обстежених виявилось 23 дітей (19%) з підвищеним АТ і 97дітей (81%) із
зниженим АТ. В якості контрольної групи було обстежено 20 практично здорових
дітей аналогічного з хворими віку.
Комплекс обстеження дітей включав загальноклінічні дослідження, оцінку
вегетативного гомеостазу, а також інструментальне дослідження (КІГ, метод ВСШП,
ХМ ЕКГ, ЕЕГ, ЕКГ).
Загальноклінічне обстеження включало загальний аналіз крові, аналіз крові на
цукор, загальний аналіз сечі, дослідження калу на яйця гельмінтів, аналіз сечі
за Нечипоренком, аналіз сечі за Зимницьким, цукрова крива та ін. Вимірювання
артеріального тиску проводили за методом Короткова.
Стан вегетативної нервової системи у дітей з різними змінами артеріального
тиску оцінювали за допомогою комплексу методів. Вихідний вегетативний тонус
оцінювали з використанням таблиці А. М. Вейна [48], яка включає суб’єктивні
дані, анамнез, особливості психоемоційного статусу, об’єктивні дані, результати
загального аналізу крові, показники електрокардіографії. Для оцінки вихідного
вегетативного тонусу нами використаний тестовий і комп’ютерний варіант таблиці
А. М. Вейна. Комп’ютерний варіант проводили на ЕОМ типу ІВМ РС/АТ.
Вегетативну реактивність оцінювали за допомогою КІГ. Кардіоінтервалографія –
метод реєстрації синусового серцевого ритму з наступним математичним аналізом
його структури. Кардіоінтервалограма представляє собою безперервний запис не
менше 100 послідовних кардіоциклів (інтервалів R – R) в одному з
електрокардіографічних відведень. Метод був запропонований Р. М. Баєвським в
1984 році і заснований на положенні, що в структурі синусового серцевого ритму
закладена інформація, що відображає стан адаптаційно - компенсаторних
механізмів цілісного організму.
Кардіоінтервалограми реєстрували на вітчизняному тьохканальному кардіографі
“Біосет – 3” в ІІ стандартному відведенні. Аналізували динамічний ряд із 100
послідовних циклів R – R за допомогою спеціального обчислювального комплексу на
базі ЕОМ ЕС – 1841 за спеціальною програмою. Дослідження проводили лежачи на
спині після 10 – хвилинного відпочинку, в проміжку з 9 до 11 год., до
проведення різноманітних болючих процедур. Потім хворого переводили в
ортоположення і знову реєстрували 100 послідовних кардіоциклів.
Розраховували величину моди (Мо), що відображає стан гуморального каналу
регуляції серцевого циклу; амплітуду моди (АМо), що визначає активність
симпатичного відділу вегетативної нервової системи; варіаційний розмах (Х)
-–показник активності парасимпатичної ланки; вегетативний показник ритму (ВПР),
що дозволяє судити про стан автономного рівня регуляції; індекс напруги Р. М.
Баєвського (ІНБ), що відображає ступінь централізації управління серцевим
ритмом і адаптаційно – пристосувальні можливості; показник адекватності
процесів регуляції (ПАПР): ПАПР = АМо/Мо, який характеризує співвідношення між
активністю симпатичного відділу і провідним рівнем функціонування синусового
вузла, а також вказує на реалізуючий шлях центрального стимулювання (нервовий
чи гуморальний).
Вегетативну реактивність оцінювали за даним КІГ з використанням
кліноортостатичної проби (КОП), визначаючи ІНБ в ортоположенні (ІНБо) і
відношення ІНБ в ортоположенні і кліноположенні (ВР).
В якості нормативних використовували власні дані і дані представлені Н. А.
Белоконь і М. Б. Кубергера [26], а також дані Ю. В. Белоусова і М. И.
Батирева.
Вегетативну забезпеченість діяльності визначали з допомогою КОП. КОП проводили
з вимірюванням ЧСС, артеріального тиску за класичною методикою під контролем
ЕКГ – моніторингу на електрокардіометрі ЕКМ – 01.
Стан симпатичної іннервації шкірних структур оцінювали на основі результатів
аналізу викликаних симпатичних шкірних потенціалів (ВСШП). Методика заснована
на реєстрації шкірно – гальванічних відповідей при дії електричного стимулу.
Стимуляція, посилення і реєстрація ВСШП здійснювалась з допомогою
комп’ютеризованої системи аналізу Toennies на електронейроміографі фірми Erich
Jaeger (Німеччина). Реєстрацію ВСШП з кистей і стоп здійснювали з приміненням
чотирьох пар поверхневих хлорсрібних електродів, котрі попередньо змащувались
електропровідною пастою і накладались на долонну (чи підошвенну) і тильну
поверхні кистей і стоп. Активний електрод розміщувався на долонній поверхні
кисті в ділянці проекції другого міжпястного проміжку на 3 см. проксимальніше
міжпальцевого проміжку, референтний електрод – на долонній поверхні основної
фаланги V пальця кисті, заземлюючий – на середній третині передпліччя; на нозі
фіксувались такі ж електроди: активний – на підошвенній поверхні середини стопи
в ділянці проекції другого міжплюсневого проміжку, референтний – на тильній
поверхні стопи в міжфаланговому проміжку першого – другого пальця стопи,
заземлюючий – на нижній третині гомілки.
Стимулювали n. medianus в області ліктьового згину контрлатеральної руки. В
якості електричного стимулу використовували нерегулярні одиночні імпульси
прямокутної форми, тривалістю 0,1 мс і інтенсивністю на рівні суб’єктивного
больового порогу (в середньому не більше 22 мА).
- Київ+380960830922