РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених дітей
Відповідно до поставлених задач було проведено поглиблене комплексне клініко-інструментальне дослідження стану здоров'я та серцево-судинної системи 694 дітей у віці 7 - 16 років.
Основну групу склали 200 дітей (98 дівчаток і 102 хлопчика) з порушенням слуху. Контрольну групу - 494 дітей (245 дівчаток і 249 хлопчиків) І та ІІ групи здоров?я з нормальним слухом, включені в дослідження за допомогою методу випадкового вибору і які на момент огляду не пред?являли скарг та були клінічно здорові. Така кількість обстежених дітей була обумовлена необхідністю проведення статистичної обробки результатів дослідження в групах розподілу за статтю та віком.
Для оцінки ефективності проведених реабілітаційних заходів проведено катамнестичне спостереження за дітьми з порушенням слуху протягом 2-х років.
Дослідження дітей проводилося в спеціалізованій школі-інтернаті для слабочуючих дітей, у загальній середній школі № 35 м. Дніпропетровська, на кафедрі госпітальної педіатрії №1 Дніпропетровської державної медичної академії.
Діти були розподілені з врахуванням статі на вікові групи: І група - 7 - 10 років - "період другого дитинства", ІІ група - 11 - 13 років - "препубертатний період", ІІІ група - 14 - 16 років - "пубертатний період" ?144? (табл. 2.1) та з урахуванням ступеня приглухуватості [73] (табл. 2.2.).
Оцінка біологічного віку у обстежених дітей з урахуванням ступеня розвитку вторинних статевих ознаків свідчила про середній рівень статевого дозрівання. Таким чином, їх біологічний вік відповідав хронологічному.
Таблиця 2.1
Структура обстежених дітей за віком та статтю
ВікДіти з порушенням слухуДіти з нормальним слухомДівчаткаХлопчикиВсьогоДівчаткаХлопчикиВсього7 - 10 років22
34
56
28101
99
200
40,511 - 13 років28
24
52
2673
66
139
28,114 - 16 років48
44
92
4671
84
155
31,4Всього98
102
200
100245
249
494
100Примітка. У чисельнику - абсолютні цифри, у знаменнику - % до числа дітей у відповідній групі.
Таблиця 2.2
Структура слабочуючих дітей за ступенем приглухуватості та статтю
Ступінь
Діти з порушенням слухуДівчаткаХлопчикиВсього ІІ 333265
32,5ІІІ 384684
42ІV 272451
25,5Всього98
102
200
100Примітка. У чисельнику - абсолютні цифри, у знаменнику - % до числа дітей у відповідній групі.
Співвідношення хлопчиків і дівчаток у вікових групах як серед здорових, так і серед слабочуючих дітей, було однаковим (р?0,05).
Серед дітей з порушенням слуху, приглухуватість ІІ ступеня реєструвалася у 65 дітей (32 хлопчика та 33 дівчаток) і складала 32,5%; ІІІ ступеня - у 84 обстежених (46 хлопчиків та 38 дівчаток) - 42%; IV ступеня - у 51 дитини (24 хлопчики та 27 дівчаток) - 25,5%. Питома вага дітей з ІІІ ступенем приглухуватості була вищою по відношенню до інших ступеней тяжкості ураження слуху (р?0,05). Вірогідна залежність ступеня ураженості слуху від віку та статі не спостерігалася.
Представлений розподіл обстежених дітей на групи з врахуванням статі, віку та ступеня приглухуватості обумовлений необхідністю проведення статистичної обробки результатів дослідження відповідно до поставлених задач.
2.2. Методи дослідження
Методи дослідження обстежених дітей були обумовлені поставленими в роботі задачами та включали комплекс клінічних, психологічних, інструментальних та статистичних методів.
Дослідження серцево-судинної системи у слабочуючих дітей проводилось з урахуванням анамнестичних, клінічних, лабораторних даних та включало огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, вимірювання артеріального тиску, електрокардіографію, пробу з дозованим фізичним навантаженням, ехокардіографію, кардіоінтервалографію в поєднанні з кліноортопробою. Були використані клініко-електрокардіографічні критерії метаболічних порушень в міокарді С.С. Остропольця, Л.І. Золотової, Н.В. Нагорної ?100?, класифікація вегетативних дисфункцій В.Г. Майданника ?83?. Характер серцевих порушень оцінювався із врахуванням рекомендацій
МКХ-Х.
Діагноз ступеня приглухуватості визначався сурдологом за загальноприйнятою класифікацією порушень слуху ?73?.
Комплекс перелічених методів дослідження дав можливість у повному об?ємі охарактеризувати особливості порушень серцевої діяльності у слабочуючих дітей.
2.2.1. Клінічні методи дослідження
Клінічний метод складався з оцінки даних анамнезу (соціального, біологічного, геніалогічного), клінічної картини захворювання, загально клінічних методів дослідження.
Загальноклінічне обстеження проводилось у відповідності з прийнятими у вітчизняній педіатрії принципами та способами і включало збір анамнезу, скарг, клінічний огляд, фізикальні методи дослідження, загальний аналіз крові та сечі за стандартними методиками. Для діагностики супроводжуючої соматичної патології усіх дітей оглядали: отоларинголог, сурдолог, невропатолог, логопед, офтальмолог, хірург-ортопед, психолог, ендокринолог, стоматолог, дівчаток - гінеколог.
Всім дітям проводилося анкетування, згідно якого вивчався соціальний статус сім?ї (освіта батьків, їх віковий ценз, прибуток сім?ї, розподіл прибутків на харчування, соціально-культурні потреби), соціально-гігієнічний стан житла сім?ї (житлові умови, характеристика квартири), питання способу життя сім?ї (взаємини між батьками та дітьми, наявність шкідливих звичок батьків, організація харчування сім?ї, відпочинку дитини). Ретельно вивчався біологічний анамнез дитини (стан здоров?я матері і батька, перебіг вагітності і пологів у матері, довжина і маса тіла при народженні, перебіг періоду новонародженості та раннього дитинства, та ін.), особливості розвитку дитини до моменту обстеження (динаміка фізичного, психічного розвитку, соматичні, інфекційні захворювання та неврологічні відхилення); причина виникнення, термін з?явлення та встановлення діа