РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих у гострому періоді менінгітів та менігоенцефалітів
В період з 1999 по 2006 рік нами проведено обстеження та спостереження за 128 дітьми віком від 1 місяця до 16 років, які перенесли гостру нейроінфекцію у вигляді менінгіту та менінгоенцефаліту. Після поглибленого вивчення медичної документації (історії хвороби), подальше спостереження та обстеження здійснювалось на базі дитячої поліклініки првідягом двох років. Групу контролю склали 130 здорових однолітків. Розподіл хворих, у залежності від віку та статі наведений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих у залежності від віку та статі
Стать
ВікХлопчикиДівчатаЗагальна кількістьАбс.%Абс.%Абс.%29 днів -11місяців1612,5107,82620,31 рік - 4 роки107,864,71612,55 - 8 років 2015,61713,23728,89 - 12 років 1410,553,91914,813 - 16 років1914,8118,53023,2Всього7961,74938,312899,9
Як видно з табл. 2.1, у всіх вікових групах частота гострої нейроінфекції переважала у хлопчиків. У дітей грудного віку та старшого ясельного віку (від одного року до 3-х років), частіше реєструвались гнійні менінгіти (92,3% та 87,5%, відповідно). У той же час у дітей віком від 5 до 16 років з діагностованих 86 випадків менінгіту у 54 (42,2%) дітей він виявся серозним, а у кожного четвертого пацієнта (32,1% - 25,0%) - гнійним (мал. 2.1)
Малюнок 2.1. Вікова характеристика хворих у залежності від етіології перенесеного менінгіту та менінгоенцефаліту
Збудник захворювання встановлено у 45 дітей з гнійним (64,3%) та у 31 з серозним менінгітом (53,4%). З числа гнійних менінгітів у 17 випадках (37,8%) природа виявилась менінгококовою, у десяти (22,2%) - стрептококовою, у дев'яти (20,0%) - стафілококовою, у двох (4,4%) -сальмонельозною, в одному (2,3%) - ентеробактеріальною. У 6 (13,3%) дітей менінгіт був викликаний гемофільною паличкою (мал. 2.2.).
Малюнок 2.2. Характеристика гострої нейроінфекції в залежності від типу збудника (%).
Стосовно серозних менінгітів та менінгоенцефалітів, то вони були обумовлені переважно ентеровірусною інфекцією (23 дитини з 31, що склало 87,1%). У 2-х дітей (6,5%) встановлена аденовірусна етіологія менінгіту, у однієї дитини (3,2%), підтвержено риносинтиціальна інфекція, за даними досліджень парних сороваток (мал. 2.3). в одному випадку (3,2%) мав місце серозний менінгіт паротитної етіології.
Аналіз етіологічної структури менінгітів дозволив встановити залежність частоти їх виявлення від віку дітей (табл. 2.2). Як видно з таблиці, в етіологічній структурі гнійних менінгітів серед дітей грудного та старшого ясельного віку переважала менінгококова інфекція (66,7% та 50,1%, відповідно). Значо рідше в даних вікових групах зустрічався менінгіт стрептококової та стафілококовоїетіології (16,7% та 10,1%, відповідно).
Навпаки, серед дітей дошкільного та шкільного віку з бактеріальними менінгітами найбільшу питому значущість склали менінгіти, викликані стрептококом (20,0% та 43,8%, відповідно) та стафилококом (40,1% та 37,5%, відповідно).
Малюнок 2.3 Структура ідентифікованих серозних менінгітів за типом збудника
Таблиця 2.2
Характер та частота реєстрації збудників гострої нейроінфекції в залежності від віку дітей
ЗбудникКількість дітейВік дітеймісяціроки1 - 121 - 3 4 - 7 7 - 11.12-16РС-вірус1---1-ентеровірус27-23913епідпаротит1-1---сальмонела2-2---менінгокок1785121стафілокок9-1242стрептокок102-125гемофільна паличка6141--ентеробактер11----не встановлено52-----
Серозні менінгіти вірогідно частіше спостерігались серед дітей шкільного віку (80,6%).
Таким чином, частота реєстрації менінгітів у дітей раннього віку в залежності від характеру збудника суттєво різнилась від такої у дітей дошкільного та шкільного віку.
Аналіз частоти реєстрації менінгітів в залежності від сезону року дозволив встановити наступну закономірність: бактеріальні менінгіти частіше виникали взимку та навесні - 32 (45,7%), 19 (27,1%), тоді як серозні - переважно в осінні місяці року 39 (67,3%) мал. 2.4.
Малюнок 2.4 Характер та частота реєстрації менінгітів у залежності від сезону року
Діти грудного віку з гострою нейроінфекції, поступали у стаціонари в різні терміни терміни. Так, в першу добу від початку захворювання поступило 6 (23,1%) дітей, на другу добу - 8 (30,8%), на третю - 2 (7,7%), на 4 - 6 добу - 9 (34,6%), на 7 день - 1 дитина.
При поступленні у стаціонар загальний стан 24-х (87,5%) дітей оцінений як важкий. Два пацієнта (12,5%) госпіталізовані у вкрай важкому стані.
Клінічна картина гострого менінгіту та менінгоенцефаліту у 26 дітей грудного віку характеризувалась підвищеною температурою тіла, як правило, до фебрильних цифр у 18 дітей (69,2%). У 4-х дітей (15,4%) в дебют захворювання відмічався гектичний характер температури. У двох випадках реєструвалась субфебрильна температура. Напруження великого тім'ячка спостерігалось у 16 (61,5%), западіння - у однієї дитини (3,8%). При поступленні порушення свідомості відмічене у 5 (19,2%) дітей. Монотонний плач зареєстрований у 4 пацієнтів (15,4%), зригування та блювота у 5 (15,9%) хворих. Більш ніж у половини обстежених (14 - 53,8%) спостерігалась багаторазова блювота. Відмова від прийняття їжі та в'яле смоктання констатували в трьох випадках . У 18 хворих (69,2%) на початку захворювання відмічалась в'ялість (14 дітей) або збудження (4). у 22 випадках (84,6%) мала місце ригідність м'язів полиці, ще у 2-х вона з'явилась на третю добу. Генералізовані судоми зареєстровані у 3-х дітей (11,5%). Патологічна неврологічна симптоматика у вигляді ністагму, симптому Грефе, паралітичної косості, асиметрії сухожильно-периостальних рефлексів спостерігались у 6 дітей (23,1%). У 5 (19,2%) дітей грудного віку реєструвався позитивний сим