РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстеженого контингенту дітей.
Відповідно з метою та задачами даної роботи було обстежено 112 дітей. З них - 20 практично здорових і 92 дитини - хворих на ХВГ у періоді загострення захворювання.
Клініко-лабораторне обстеження здорових дітей дозволило нам встановити середні значення вікових норм біохімічних показників сироватки крові, характерних для дітей даного віку і регіону.
Деякі відмінності отримані при обстеженні дітей, які склали основну групу. Загальні відомості про дітей, хворих на хронічні вірусні гепатити приведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Загальна характеристика дітей хворих на ХВГ
Вік в рокахСтатьВсьогохлопчикидівчатаАбс.%6-813122527,19-1115112628,312-1422194144,6Всього504292100,0
Згідно з нашими дослідженнями, серед дітей хворих на ХВГ В і С переважали хлопчики у віці від 12 до 14 років, що співпадає з літературними даними [45].
Основою для розподілу обстеженого контингенту дітей на групи при проведенні клінічного спостереження стала класифікація ХВГ, прийнята в 1994 р. на міжнародному конгресі гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994), яка враховувала тип ХВГ в залежності від етіологічного фактору, наявність реплікативної або інтегративної фази розвитку вірусу, ступінь активності процесу, фази загострення або ремісії та стадію процесу.
Верифікація діагнозу здійснювалась на основі загальноприйнятих методів діагностики, що містили вивчення анамнестичних даних, даних клінічного обстеження, результатів імунологічних, вірусологічних і лабораторно-інструментальних досліджень дітей, у яких виявили маркери вірусних гепатитів В і С.
Отримані клініко-лабораторні дані використовували не тільки для встановлення клінічного діагнозу, але і для визначення тактики ведення хворих на ХВГ.
Лікування хворих на ХВГ дітей було комплексним з урахуванням індивідуальних особливостей дітей із забезпеченням оптимального харчування, режиму праці і відпочинку. Ґрунтуючись на сучасних уявленнях про суть досліджуваної патології, терапія ХВГ складалася як з етіотропної, так і з патогенетичної терапії.
Разом із загальноприйнятим лікуванням для частини дітей основної групи комплексна терапія доповнювалася введенням препарату ентеросорбційної дії - бєлосорбом. Бєлосорб призначався в дозі по 40-70 мг/кг/ на добу і вводився перорально за 1,5 - 2 години до або через 2 - 3 години після їжі чи введення інших пероральних препаратів протягом 15 - 20 днів. Доза і тривалість застосування препарату залежала від ступеня активності процесу при ХВГ.
Модифікацію й обсяг терапевтичних заходів для дітей, хворих на ХВГ із помірним ступенем активності процесу здійснювали з урахуванням клініко-лабораторних показників.
Під час виконання даної роботи поряд з повним комплексом загальноприйнятих клінічних і параклінічних методів дослідження були використані і спеціальні методи, які дозволили нам діагностувати інтоксикаційний синдром і ступінь його вираження.
Об'єктом спеціального дослідження була кров, узята в асептичних умовах з периферичної вени в ранковий час кількістю 2,0-2,5 мл. Використовувалися загальноприйняті й спеціальні методики.
Усі дослідження в процесі роботи виконувалися в динаміці захворювання дитини. Забір крові проводили за наявності клінічних і параклінічних ознак захворювання, що відповідало початку хвороби. На 10 і 20 день - для виявлення ефективності терапії з урахуванням наступної корекції. Це, на наш погляд, цілком характеризувало динаміку патологічного процесу в організмі.
Дана робота виконувалася на базі кафедри пропедевтики дитячих хвороб Одеського державного медичного університету (зав. кафедрою д.м.н., професор И.Л.Бабій) - у гастроентерологічному відділенні дитячої клініки міської клінічної лікарні №2 міста Одеси (головний лікар - В.А.Полясный), у міській дитячій поліклініці №1 Ленінського району міста Одеси (головний лікар С.І.Руссу) Визначення біохімічних показників крові здійснювалося в лабораторії 2 міської клінічної лікарні. Дані комплексного обстеження з наступним аналізом отриманих результатів заносилися в індивідуальні діагностичні карти.
2.2. Методики проведених досліджень.
У всіх дітей у процесі дослідження вивчалися клініко-біохімічні параметри, що відбивають явища холестазу в печінці, показники функціонального стану гепатоцитів та показники інтоксикації.
Про ступінь порушення жовчовиділення на рівні внутрішньопечінкових жовчних ходів судили по підвищенню показників екскреторних ферментів - гаммаглутамілтранспептидази та лужної фосфатази [16].
Високочутливі індикатори цитолізу гепатоцитів є свого роду маркерами цитолітичного синдрому. Визначення активності АЛТ характеризують як "безпункційну біопсію печінки" [16]. Тому вираження цитолітичного синдрому констатували за допомогою визначення активності АЛТ та АСТ. Для додаткового підтвердження "печінкового" генезу гіперферментемії розраховували коефіцієнт Рітіса, тобто співвідношення АСТ/АЛТ [16].
Оцінку проявів ендогенної інтоксикації та тяжкості метаболічних порушень у дітей з хронічними вірусними гепатитами проводили за допомогою визначення концентрації середньомолекулярних пептидів у сироватці крові. Лейкоцитарний індекс інтоксикації також є критерієм ендогенної інтоксикації [275].
Для доказу безпеки використання бєлосорбу вивчали вміст загального кальцію в сироватці крові у хворих на ХВГ дітей.
Методика визначення активності гаммаглутамілтранспептидази (ГГТП)
Принцип: Кінетичне визначення ГГТП із застосуванням L-?-глутаміл-3-карбоксі-4 нітроаніліду в якості субстрату. Реакції наступні:
ГГТП
L-?-глутаміл-3-карбоксі-4-нітроанілід+Гліцилгліцин -------