РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ ТА ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ КАР'ЄРНИХ АВТОГОСПОДАРСТВ
2.1. Аналіз теоретичних засад реструктуризації промислових
підприємств
Перш ніж перейти до розгляду чинників, що визначають стан видобувного підприємства з точки зору вчасності та доцільності відтворення основних засобів звернемося до аналізу теоретичних розробок у цій галузі і визначимо специфічні особливості видобувних підприємств, які зумовлюють специфіку процесу їх реструктуризації.
На цей час антикризове управління є одним з напрямків удосконалення менеджменту підприємства який, у зв'язку з динамічним змінами ситуації в економіці України, стрімко розвивається. Розвиток технологій у різних галузях економіки викликає зміну попиту на ті чи інші товари. При чому, якщо на частку з них розвиток економіки впливає позитивно, інші - безнадійно старіють і економіка вже не має потреби їх використовувати зі зміною технологій. Це, у свою чергу призводить до зниження використання виробничих потужностей підприємств цілих галузей економіки, необхідність структурної перебудови, реструктуризації.
Разом з тим, навіть при попиті на деякі товари, наприклад такі, як залізна руда, рівень розвитку законодавчої бази, макроекономічні та інші чинники можуть впливати як позитивно, так і негативно. Наприклад, розглядаючи таку специфічну галузь, як гірничорудна промисловість, слід відзначити, що її теперішній стан є відносно задовільним як з точки зору продуктивності праці, так і з точки зору фінансового стану її підприємств.
Аналіз чинників, що можуть викликати кризу, який проведений як у ході критичного аналізу літературних джерел [10,12, 14, 18], так і у процесі спостережень за розвитком промисловості дозволив виявити та систематизувати основні чинники, що викликають кризові явища на ГЗК. Ці чинники, на наш погляд, доцільно розподілити за такими класифікаційними ознаками, як сфера виникнення, природа виникнення та рівень урегульованості. За ознакою "сфера виникнення" чинники об'єктивно розподіляються на зовнішні та внутрішні. Тобто, на чинники, що виникають за межами впливу підприємства та чинники, що породжуються самим підприємством, як системою більшого або меншого ступеню досконалості. За природою виникнення чинники, що впливають на можливість виникнення на підприємстві кризи, можуть бути розподілені на такі групи: горно - геологічні, макроекономічні, політичні, законодавчі, техніко-технологічні, організаційно-економічні. При чому, перші чотири з перелічених груп чинників є зовнішніми, п'яту група (техніко-технологічні) слід також було б віднести до зовнішніх, але стан на підприємстві техніки та технології залежить не тільки від загального рівня розвитку техніки та технології у економіці країни та інших країн, а і від інноваційної політики підприємства, обізнаності менеджменту підприємства про світовий стан техніки та технології щодо видобутку руди, її транспортування та збереження, від фінансових можливостей підприємства, що склалися у наслідок попередньої діяльності, та багатьох інших факторів. Тому група цих чинників складається з двох підгруп - зовнішніх та внутрішніх техніко-технологічних чинників.
До макроекономічних чинників, що викликають нестабільну роботу підприємства, можуть бути віднесені економічні кризи, що виникають у країні розташування підприємства, постачальника або споживача, зниження платоспроможності споживачів, розвиток інфляційних процесів, недостатня розвиненість ринкової інфраструктури, фінансово-кредитної системи та її інструментів, посилення конкуренції у галузі, високий рівень монополізму, рівень та перспективи розвитку галузі з точки зору наявності споживачів її продукції. .
До політичних чинників можуть бути віднесені політична нестабільність у державі, політичні кризи у державі, що є місцем розташування постачальника або споживача, дискримінація підприємств державними органами влади.
До законодавчих чинників можуть бути віднесені нестабільність законодавчої системи, нераціональність системи оподаткування, відсутність орієнтованості законодавчої бази на стимулювання інноваційного розвитку підприємств, галузі та держави в цілому.
До горно - геологічних чинників слід віднести погіршення умов залягання руди зі швидкістю, яка вища за темпи розвитку техніки та технології, а також непередбачені геологічні порушення.
До техніко-технологічних чинників можуть бути віднесені недостатні темпи розвитку науково-технічного прогресу, розробки та впровадження нових технологій, високий рівень зносу основних фондів, низький рівень якості продукції, що виробляється.
Організаційно - економічні чинники, що дестабілізують роботу кар'єрів, можуть бути віднесені недосконалість методів та організаційної структури управління, протиріччя між інтересами власників та менеджменту, низький рівень кваліфікації персоналу, недосконала технологія управління, відсутність диверсифікації виробництва.
У свою чергу низький рівень кваліфікації управлінського персоналу викликає такі наслідки, як недієва система мотивації персоналу, невірна цінова політика, відсутність на підприємстві спрямованості на інноваційний розвиток, та відмова від проведення чи замовлення наукових досліджень, невірна інвестиційна політика, нестача фінансових ресурсів, недосконалість управлінського обліку, або його відсутність, нераціональні методи розрахунку з клієнтами, відсутність внутрішнього аудиту.
Найбільш важливим для антикризового менеджменту є питання про рівень керованості зміною рівня того чи іншого чинника, тобто, поділ чинників на регульовані та нерегульовані. При цьому регулювання може здійснюватися на рівні ланки підприємства, підприємства в цілому, на рівні об'єднання підприємств, на рівні галузі, на міжгалузевому рівні, на рівні державних виконавчих та законодавчих органів влади, на міжнародному рівні. Рівень керованості при цьому залежить від можливостей підприємства приймати участь у рішеннях на усіх перелічених ієрархічних рівнях.
Особливої у
- Київ+380960830922