РОЗДІЛ 2
ВІДОБРАЖЕННЯ СИТУАТИВНОГО СТАНУ ТРИВОГИ ПЕРСОНАЖА В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
"Жодний Великий Інквізитор, - писав С.К'єркегор, - не мав напоготові таких жахливих тортур, що їх має тривога, жодний шпигун не вміє так майстерно нападати на підозрюваного в ту мить, коли він найслабший, не вміє так розставляти пастки, у які він повинен потрапити, як це вміє тривога; жодний найрозумніший суддя не розуміє, як потрібно допитувати обвинувачуваного - допитувати його так, як це робить тривога, яка ніколи не відпускає обвинувачуваного - ні в розвагах, ні у праці, ні в день, ні в ночі" [108, с. 242-243].
Тривога у художньому творі виступає як багатогранний і поліфункціональний феномен. З одного боку, як емоційний стан тривога пов'язана з образом персонажа в його статиці і динаміці, з іншого боку, тривога є рушійною силою сюжету, подекуди, скоріше в іпостасі психічного стану, визначаючи зміст усього твору. В цьому плані необхідним є розмежування текстового втілення двох основних різновидів тривоги - ситуативної (екзогенної) та хворобливої (ендогенної).
На відміну від тривоги як хворобливого стану, що спричиняється загостренням тривожності як генетично закладеної риси особистості, ситуативна тривога має більш короткочасний характер, що і відбивається у специфіці її текстового втілення. Ця специфіка полягає у тому, що позначення і описи фізіологічних та психічних змін, яких зазнає персонаж, при відображенні ситуативного стану тривоги подаються стисло, на обмеженому текстовому просторі, доповнюючи один одного, і як такі, що не тривають довго. Ситуативна тривога як реакція на зовнішні емоціогенні чинники не є ключовою для розвитку сюжету і, переважно, розкриває образ персонажа у статиці. Водночас ситуативна тривога персонажа як особлива фізіологічна та психічна реальність відтворюється у художньому тексті послідовно за допомогою певних способів та засобів, що засвідчують конкретні форми її вияву в сукупності відповідних текстових сигналів.
2.1. Лінгвосеміотична типологія текстових сигналів стану тривоги персонажа
Семіотична природа художнього тексту дозволяє дізнатися про механізми виникнення та характер розвитку стану тривоги персонажа, оскільки знаку відповідає певне ідеальне значення, яке "застигає" в ньому [94, с. 181]. "Будь-який знак пов'язаний з дійсністю, що зображується та кодується, а також з людською свідомістю, яка пропускає через себе і саму дійсність і способи її кодування" [156, с. 82]. З огляду на специфіку тривоги як емоційного явища, в якому задіяні всі сторони життєдіяльності людини
(її фізіологія, психіка, моторика, розумова діяльність та поведінка), відповідні текстові сигнали як сукупність знакових утворень можуть відображати стан тривоги персонажа художнього твору, вказуючи на його наявність (індекси), описуючи вияви тривоги (іконічні сигнали) та кодуючи їх у культурно значущих формах (символи). Хоча за своєю природою та функціями текстові сигнали екзогенної та ендогенної тривоги персонажа принципово не відрізняються, у даному розділі ми зупинимося на тих текстових сигналах, які в нашому корпусі матеріалу маркують саме ситуативну тривогу, що є важливим для розкриття образу персонажа, але не впливає істотним чином на глобальні сюжетні колізії.
2.1.1. Індексальні сигнали. Серед сигналів ситуативного стану тривоги індексальністю відмічені три групи текстових елементів: власне індекси, симптоматичні індекси та акціональні індекси. Нагадаємо, що до власне індексів належать одиниці первинного та вторинного означування стану тривоги, тобто іменники і їх похідні. Порівняйте:
I was in a state of some apprehension about my first performance in the Water Board sketch, which we would start in the middle of our second week there
(Brent, 180);
And if we disappeared in this vastness, Alex thought uneasily, no one would ever find us (Koontz, 351).
До симптоматичних індексів ситуативного стану тривоги персонажа ми відносимо текстові вказівки на певні зміни всередині та ззовні організму (зміни в температурі тіла і серцебитті, біль у серці, збліднення обличчя тощо), які пов'язані з зародженням та розвитком стану тривоги. Наприклад:
She put her hand to her heart, for the pain in it was agonizing. With her funny face all puckered with anguish she stood biting her lips (Maugham, 75).
Під акціональними індексами розуміємо текстові елементи, що вказують на зовнішні вияви стану тривоги - специфічні жести, міміку, поведінкові та інші реакції, які можуть засвідчувати інтенсифікацію цього емоційного стану. Наприклад:
Kati Dubriel sniffed. Her claw-like hands moved agitatedly, fingers drumming together soundlessly and rapidly (Stirling, 140).
Одиниці первинного і вторинного означування тривоги розглядаються нами як сигнали тривоги персонажа лише в тому випадку, якщо вони супроводжуються наявними симптоматичними і/або акціональними індексами, які вказують на конкретні психологічні та фізіологічні зміни, що їх зазнає персонаж у стані тривоги чи іконічними та/ або символічними сигналами, за допомогою яких описуються розумова діяльність, зокрема тривожні сни і сновидіння персонажа. Іменники або їх похідні на позначення тривоги, які просто позначають чи описують цей емоційний стан, не враховуються, наприклад:
As long as I worried about my problems, the world would turn its back on me (Auster, 59).
У досліджуваних художніх текстах було виявлено такий спектр власне індексальних сигналів стану тривоги, переважно іменників та їх похідних: alarm, anxiety, agitation, apprehension, bother, concern, disquietude, foreboding, misgiving, premonition, trouble, uneasiness, worry etc., у тих їх значеннях, де присутня сема тривоги (див. Додаток А, табл. 2.1). У таблиці 2.1. кількісні дані вказують на частоту вживання тих чи інших одиниць на позначення стану тривоги в досліджуваних текстах (відповідні лексеми подано за англійським алфавітом).
У вживанні зазначених лексичних одиниць в аналізованому корпусі матеріал