РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених в роботі завдань поряд із загальноклінічними
проведені спеціальні методи дослідження. Обов’язково всі вагітні оглядалися
терапевтом і, у разі необхідності, окулістом, невропатологом, психологом.
Крім загальноклінічних досліджень (загальний аналіз крові та сечі, група крові
та резус приналежність, біохімія крові, коагулограма, бакпосів піхвових
виділень, артеріальний тиск та інші) проводилась кардіотокографія плода,
ультразвукове дослідження плода і плаценти, рівень гормонів фетоплацентарного
комплексу, пролактин, хоріонічний гонадотропін, психоемоційний стан вагітних та
гормони стресу, кольпоцитологія вагінальних виділень.
Кардіотокографія плода проводилась на кардіомоніторі „Біомедіка” (Італія).
Для оцінки стану плода розраховувались такі показники: базальна частота
серцевих скорочень, кількість, глибина і тривалість спонтанних децелерацій
пов’язаних з рухами чи тонусом матки.
Відомо, що базальна частота серцевих скорочень становить 120-160 уд/хв.
Збільшення її понад 160 уд/хв характеризує фетальну тахікардію, зменшення ЧСС
нижче 120 уд/хв – фетальну брадикардію, збільшення частоти серцевих скорочень,
пов’язане з його рухом чи з переймою розцінюється як акцелерація, а
уповільнення частоти серцевих скорочень при цьому – децелерація.
Ультразвукове дослідження здійснювалось за допомогою апарату Aloka SSD- 630, за
допомогою якого можливо було оцінити збудливість матки, стан фетоплацентарної
системи: локалізація плаценти, її розмір, структура, наявність патологічних
змін, її „зрілість”, кількість навколоплодової рідини, оцінка біофізичного
профілю плода (реактивність серцево-судинної системи плода за рахунок
результатів нестресового тесту, дихальні рухи плода, тонус плода, біометрія
плода).
За допомогою імуноферментного методу вивчався рівень гормону гіпофізу –
пролактину та наднирників – адреналіну, норадреналіну, кортизолу. Статеві
гормони яєчників та гормони фетоплацентарного комплексу (естрадіол,
прогестерон, естріол, хоріонічний гонадотропін) визначались радіоімунним
методом за допомогою діагностичних наборів ХОП І БОХ АНБ, наборів „Стерон Е2 –І
125”, „Стерон Е3 - І 125”, „Стерон П – І 125”, а пролактин та хоріонічний
гонадотропін – імуноферментним методом з використанням тест-систем виробництва
Equpar (Італія).
Функціональний стан симпато-адреналової системи оцінювався за екскрецією із
сечею катехоламінів – адреналіну і норадреналіну за методом Матліної та
співавт., 1969 (апарат флюорометр ЕФ – ЗМА, 1971). Вміст серотоніну в крові
визначався флюориметичним методом (С. Юденфред, 1965). Концентрація кортизолу в
крові – радіоімунним методом ( лічильник гамма -12, стандартні тести-набори для
визначення кортизолу у сироватці крові, виробництво ХОП ІБОХ АНБ, Білорусь.
Кольпоцитологічні дослідження проводились відповідно рекомендаціям М.Г.
Арсеньєвої (1977). Фарбування піхвових мазків проведено за методом Шора.
Психоемоційний стан вивчався шляхом визначення стресостійкості за методикою
Айрапетяна, тестів Ч.Д.Спілбергера (США) в модифікації Ю.Л. Ханіна (1988) та
тесту за методикою М. Люшера.
За одержаними балами кожної досліджуваної особи визначали індекс
стресостійкості за формулою:
Іс = А / Е + Т
де А – адаптивність:
А = а (сума балів у даної вагітної) Ч 2,78
Е – емоційність:
Е = е (сума балів у даної вагітної) Ч 4,16
Т – тривожність:
Т = t (сума балів у даної вагітної) Ч 4,76
Звідки Іс = аЧ2,78/е Ч4,16 + tЧ4,76
Показник Іс ? 1 – висока стресостійкість, від 0,5 до 0,99 – помірна і 0,5 –
низька.
Тест Люшера базується на припущенні вибору кольору, який відображає
спрямованість на визначену діяльність, настрій, функціональний стан та найбільш
стійкі риси особистості. Характеристика кольорів за Люшером включає чотири
основних та чотири додаткових (допоміжних) кольори.
Синій – спокій, задоволення; 2. Синьо-зелений – почуття впевненості,
наполегливості, упертості; 3. Оранжево-червоний – воля, агресивність,
збудження; 4. Світло-жовтий – активність, прагнення до узагальнення,
експансивність, веселість. При відсутності конфлікту в оптимальному стані
основні кольори повинні займати переважно перші п’ять позицій.
Для встановлення взаємозв’язку між величиною вузлів та показниками деяких
гормонів визначався об’єм вузла за формулою р d 3/6, якщо вузли були
кульоподібні, і за формулою G.B. Healy, де об'єм вузла:
V (см3) = р/6 ЧАЧВЧС, якщо вузли мали еліпсовидну форму, А – повздовжній, В –
поперечний, С- передньо-задній розміри вузла. Якщо вузлів було 2 і більше, то
об’єми додавались.
Всі жінки з загрозою переривання вагітності та лейоміомою матки отримували
комплексну терапію згідно існуючим рекомендаціям (С.П. Писарева, 2000; В.М.
Сидельникова, 2000) і протоколів МОЗ України «Про затвердження клінічних
протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» (Наказ МОЗ № 582, 2003, м.
Київ), до якої входили: препарати прогестеронової дії (прогестерон,
утрожестан), спазмолітики (но-шпа, свічки з вібурколом, Магне В6),
антиоксиданти (вітамін Е), вітаміни (прегнавіт, пренатал). Комплекс терапії
призначався з появи клініки загрози переривання вагітності. В залежності від
клініки загрози переривання спочатку вводився прогестерон 1% або 2,5% по 1мл
внутрішньом’язово 7-8-10 днів, або утрожестан перорально по 1 капсулі вранці і
ввечері і 1 капсулі на ніч інтравагінально, Магне В6 по 1 таблетці тричі на
добу, но-шпа по 1-2 таблетки 2-3 рази на день, вітамін Е призначався по 200 мг
на добу. Курс лікування тривав 3-4 тижні При необхідності через 2-3 тижні курс
повторювався. Утрожестан, Магне В6
- Київ+380960830922