РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРАВОВИЙ СТАТУС І МАЙНОВИЙ СТАН НАРОДНОГО ДОМУ
2.1. Заснування Інституту. Організатори та жертводавці
В умовах поступової ліквідації австрійським урядом здобутків революції
1848-1849 рр. галицькі русини, як ніколи до того, відчули потребу реальної
опори у своєму прагненні до національного самоутвердження, – інституцію, яка б
опікувалася розвитком освіти і культури в краї, а заразом сприяла збереженню
національної ідентичності. До такого усвідомлення спонукало, передусім,
зміцнення польського впливу в Галичині, а особливо, образливе трактування
русинів як штучної спільноти, “винайденої Габсбургами” /271/ 1).
[ /271/ 1) с. 171. ]Власне, ідея заснування української консолідуючої
організації, що згодом отримала назву Народного Дому, не в останню чергу стала
демонстрацією спротиву “[…] усякимь польськимь революційно–ліберальнымь
порывамь […] /215/ 2)”.
[ /215/ 2) с. 33. ]На той час польський національний рух у Галичині був краще
організований, вибудовуючи мережу власних регіональних “народних домів” і
виносячи проект утворення у Львові “Великого Народного Дому”, який однак так і
не зреалізовано /301/ 3).
[ /301/ 3) s. 15.]
Вперше ідею створення Народного Дому висловив 15 червня 1848 р. на засіданні
Головної Руської Ради священик з м. Городок Лев Трещаківський. Він наголосив:
“Домь народный має бути средоточиною, де тоє все, що пожитку и славы нашого
ц~лого русского народа ся тычить, совокуплялобыся, и одколь всьо тоє такожь
происходило /184/ 4)”.
[ /184/ 4) 1849. 8 (20) червня.]Л. Трещаківський планував аби Народний Дім
відповідав німецькому аналогу Volksheim, метою яких було “отвлечь населеніе оть
кабаковь и кофеень и всякую забаву окрасить поучительной и благородняющей
частью /176/ 5)”.
[ /176/ 5) c. 34. ]Цікаво, що голова Головної Руської Ради (далі ГРР) М.
Куземський, не мав чіткої позиції з цього питання, роздумуючи: “[…] Чы на Раду
(ГРР – Г.С.)? цы на Матицу? цы якій пам’ятник? цы не на Домь Народный, абы
дальше ся складалы /126/ 6)”.
[ /126/ 6) Зас~даніе 91-вое, 1 Червня 1849, c. 126. ]
Пропозиція Л. Трещаківського, до якої спочатку ставились як невчасної /249/
7),
[ /249/ 7) c. 58. ]врешті-решт знайшла підтримку членів ГРР і залишалась
центральною у суспільному житті галицьких українців упродовж кін. 1840 – пер.
пол. 1860–х рр. Щобільше, в окремих випадках можна угледіти чималий ентузіазм
щодо ідеї загальнорусинської культурно–просвітницької установи. Чого хоча б
вартий вірш “Кь Народному Дому” Іоаникія Чорноризця (очевидно псевдонім –
Г.C.), у якому автор возвеличує не лише задум, але й наголошує на повній
відданості розпочатій справі:
“[…] Всю жизнь пылку тоб~ лишь посвятиль,
Тоб~, мой домь, свид~тель давный
Святыхь заботь. Чрезь много л~ть ты зр~ль,
Якь не один учитель славный
Мастерскую рукою обд~лываль
Умь юношей пылкихь, предь ними
Мысль Божества глубоко роскрываль
Ночныи прогоняя т~ни […] /184/ 8)”.
[ /184/ 8) 1857. 14 лютого.]
Народний Дім задумувався як загальнонаціональна, а відтак і позапартійна
установа, яка мала сприяти культурному розвитку галицьких українців. Зокрема,
Я. Головацький покладав на цю інституцію завдання реалізовувати “вс~ наши
народныи стремленія и ц~ли /163/ 9)”.
[ /163/ 9) c. 3. ]Однак, якщо мета закладу була більш–менш зрозумілою, то
питання щодо структури Інституту залишалось деякий час відкритим. На сторінках
“Зорі Галицької” жваво обговорювались варіанти того, які структурні одиниці мав
включати Народний Дім. Так, Л. Трещаківський вважав, що в Інституті повинні
були розміщуватися ГРР, бібліотека, читальня, музей (“древности русские”),
друкарня ГРМ, книжковий магазин, бурса, обсерваторія (“звездозр~тельня”),
казино (“дабы Русинь Русина, брать брата знайшовь”), готель тощо. Все це мало
цілком благородну мету “зь часом м~сто Львовь зрушити […] /184/ 10)”.
[ /184/ 10) 1849. 8 (20) червня.]Одним з найактуальніших питань, що виносились
на засідання ГРР 1849 р., було питання про пошук місця для побудови Народного
Дому. Висловлювалися думки звернутися з відповідним проханням до заможних
русинів, львівського магістрату і, навіть, австрійського цісаря, бо “[…] ч~мь
кр~пчая Русь, тымь кр~пчайша Австрія” – писала “Зоря Галицька” /184/ 11).
[ /184/ 11) 1849. 22 червня (4) липця.]Водночас, з’явилося кілька варіантів
пошуку коштів на будівництво Народного Дому: приватні пожертви, банківські
позики, випуск спеціальних акцій, допомога з боку уряду. З цього приводу Л.
Трещаківський риторично запитував: “[…] Цижь наша в~рность и прихильность щось
мо правительству сказали, на жодну нагороду не заслуговує? /184/ 12).
[ /184/ 12) 1849. 22 червня (4) липця.]
24 квітня 1849 р. ГРР в особі голови М. Куземського звернулася до австрійської
влади з проханням передати русинам міста Львова руїни колишньої
університетської бібліотеки для будівництва другої греко–католицької міської
церкви та парафіяльного дому. Міністерство внутрішніх справ своїм рескриптом
від 31 липня, а згодом й Міністерство у справах віросповідань і освіти від 25
серпня 1849 р., посилаючись на волю цісаря Франца Йосифа І, погодились
безкоштовно надати згарища університетської бібліотеки і прилеглу територію для
втілення задуму ГРР. 28 серпня 1849 р. вона внесла друге подання до
австрійського уряду, у якім, розширюючи попередню мету, просила про дарування
решти розвалин з площею для Інституту під назвою Народний Дім /89/ 13).
[ /89/ 13) арк. 10 зв. ]
Австрійське Міністерство внутрішніх справ своїм розпорядженням від
11 жовтня 1849 р. дозволило безкоштовну передачу решти руїн університету, за
винятком невеликої частини площі, потрібної для “управильнення” вулиці
Корняктів. 8 л
- Київ+380960830922