РОЗДІЛ 2
РОЛЬ ОУН В РОЗБУДОВІ ВІДНОВЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ 1941 р.)
2.1. Організаційна робота похідних груп ОУН
Досліджуючи націоналістичний рух в роки війни, Джон Армстронг у монографії "Ukrainian Nationalism" окремо зупиняється на ситуації, що склалася в Житомирі у перші місяці окупації. Події в Житомирі - першому великому місті від колишнього радянсько-польського кордону - є, на його думку, значущими, оскільки допомагають розкрити роль усього націоналістичного руху у Східній Україні на початковому етапі його діяльності [283, с. 91]. У спогадах як бандерівці, так і мельниківці виділяють Житомир, називають його головним центром, штаб-квартирою, основною базою на шляху до Києва. Тут до захоплення німецькими військами Києва зосередилась велика кількість керівного складу ОУН обох течій, зокрема, О.Ольжич, О.Сеник, М.Сціборський, Б.Коник, М.Климишин, Д.Мирон-Орлик та ряд інших. За даними одного протоколу допиту, з Житомира в ще зайнятий Червоною Армією Київ переправлялися оунівські кадри для налагодження там підпільної роботи [9, арк. 18].
На початку війни похідні групи діяли майже легально, а іноді німецька влада зверталася до них за допомогою в організації і налагодженні життя на звільнених від більшовиків територіях. Так, у липні 1941 р. ортскомендант с.Городище видав 11 бандерівцям перепустки та зброю і надав їм повноваження створювати в селах районну міліцію та вибирати старост [67, арк. 56 зв.].
Мельниківцям вдалося влаштувати своїх людей на ключових посадах у цивільному самоврядуванні великих міст Центральної та Східної України, Про те, що в Житомирі впливи ОУН(М) у перші місяці війни були домінуючими, пише у своєму дослідженні Джон Армстронг [283, с. 93]. Дійсно, після арешту Луцюка головою обласної управи став місцевий житель, батько керівника обласної екзекутиви ОУН(М) юрист О.М.Яценюк, який примкнув до руху Мельника в серпні 1941 р. [25, арк. 34]. У вересні 1941 р. вступив до ОУН(М) і секретар управи М.Т.Ясинський [64, арк. 119] Значна, кількість членів похідних груп і працювала у відділі пропаганди обласної управи. За різними джерелами, очолювали цей відділ "західник" Маслій та місцевий журналіст Антон Баранівський, які належали до мельниківської течії ОУН.
Обласна поліція також знаходилась під впливом мельниківців, хоча за ствердженням М.Климишина, організаційну роботу по створенню не тільки обласної, але й міської та районної поліції провів один із керівників обласного проводу ОУН(Б) Шевчук, який був заарештований німцями у липні - серпні 1941 р., коли вже обіймав посаду коменданта поліції Житомирщини [287, с. 362-363]. В архівних матеріалах є дані про Федора Дмитровича Шевчука, що мешкав у Житомирі по вул.Хлібній, 5, мав фальшивий паспорт, і зазнав арешту як член ОУН [74, арк. 34]. Однак, чи йдеться про одну й ту ж особу, залишається нез'ясованим.
Твердження М.Климишина про те, що Шевчук очолював обласну поліцію, є малоймовірним, оскільки в різних документах і спогадах як керівник обласної поліції згадується член ОУН(М) Захвалинський, що походив зі Східної України, брав участь у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр., в еміграції проживав у Франції [283, с. 93]. Загалом, до розформування німецькою цивільною владою обласної поліції в її рядах служило багато діячів ОУН і членів похідних груп. Так, заступником Захвалинського призначено уродженця Буковини Василя Ширея, кримінальним відділом керував оунівець Керша. Через переслідування фашистів змушені були повернутися на Західну Україну начальник політичного відділу Микола Кузьменко та працівники цього відділу Семен Сниш і Василь Гомон [18, арк. 158 зв.].
Подібною була ситуація у Бердичеві. Близько місяця проживав там націоналіст Коваль, що прибув у місто із Західної України. Він розповсюджував націоналістичну літературу, виступав з антирадянськими промовами у театрі, закликав населення об'єднатися у боротьбі за незалежну Україну [57, арк. 44]. Очевидно це той самий Микола Коваль, про якого пише у спогадах М.Климишин. М Коваля призначили до Воронежа, але, поки фронт був затриманий, працював у Бердичеві, де очолював окружний провід ОУН(Б). На цьому посту його заарештували. Помер він від тифу влітку 1942 р. у концтаборі Аушвіц [286, с. 348].
Згодом у Бердичеві з'явився член похідної групи ОУН(М) "Козачок", який почав зав'язувати знайомства серед керівників української адміністрації і поліції. Таким чином, значна кількість службовців та працівників різних установ приєдналися до руху Мельника. Окружний провід ОУН(М) очолив голова районної управи М.М.Савчук. Редактор газети "Нова Доба" В.Т.Семенюк був залучений до роботи у пропагандистському відділі окружного проводу. Військовою референтурою керував шеф міської поліції Бердичева [57, арк. 46]. За даними доповідної записки "Про результати роботи по виявленню та ліквідації формувань та банд ОУН на території Житомирської області, у Бердичеві, крім ОУН(М), існувала також націоналістична організація бандерівської течії, причому бандерівці вербували нових членів із числа колишніх прихильників Мельника [19, т.2, арк. 54]. Навіть окружний провідник ОУН(М) М.М.Савчук надалі буде працювати у бандерівському підпіллі.
На відміну від мельниківців, діяльність яких зосереджувалась головним чином, у міських структурах, бандерівці поширили свій вплив у сільській місцевості. Йдеться про переважаючий вплив, що не виключає роботи обох течій ОУН як серед міського, так і сільського населення.
Розкол в ОУН негативно позначився на діяльності похідних груп і всього націоналістичного руху, хоча з різних джерел знаємо багато прикладів співпраці на місцях між діячами ОУН обох напрямків. Як згадує член ОУН(Б) Ю.Варгоцький, мельниківці, що працювали у Житомирській поліції, попередили бандерівців про наміри фашистів провести арешти на одній із конспіративних квартир ОУН(Б) в Житомирі [285]. Серед працівників відділу пропаганди обласної управи були члени обох течій ОУН [67, арк. 25]. Навколо бердичівської газети "Нова Доба
- Київ+380960830922