РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ
Будь-яка мовна одиниця здатна виконувати свою особливу функцію, в якій
проявляється її сутність як компонента структури [1, с. 33].
У поетичному мовленні функції займенників втілюються у реалізації прихованих
смислів цих номінативних одиниць, їх семантичних, морфологічних, синтаксичних,
когнітивних та семіотичних показників. Різноманіття функцій займенників, що
виокремлюються у процесі аналізу поетичного тексту, не суперечить їх тісній
взаємодії та взаємозаміні.
У нашому розумінні поняття функції пов’язане з позначенням ролі займенників у
поетичному мовленні. Роль, яку в механізмі висловлення думок відіграють
займенники, і є їх функції. Таким чином, синтаксичні зв’язки без зв’язків
семантичних не існують [146, с. 95].
У певному мовленнєвому контексті функція набуває конкретних ознак, які, на наш
погляд, особливо чітко проявляються при реалізації потенційних особливостей
мовного знака (зокрема, займенника) у поетичному тексті. До основних функцій
займенників у поетичному мовленні відносимо: текстотвірні, світотвірні та
образотворчі.
2.1. Текстотвірні функції займенників
Текст, як об’єкт дослідження, був і залишається у ценрі уваги вітчизняних і
зарубіжних учених-лінгвістів [21; 74; 75; 78; 124; 142; 149, с. 46-47; 153;
154; 245; 298, с. 9-29; 323, с. 343-392 та ін.]. Інтерес до вивчення тексту
зумовлений прагненням пояснити мову як глобальне явище, як засіб комунікації з
точки зору сучасного мовознавства, виявити характер зв’язку мови з різними
аспектами людської діяльності, що реалізуються через текст. Цей інтерес
пояснюється також прагненням через текст пізнати сутність мови, її
багатогранність, установити ті її закономірності, які розкриваються тільки при
функціонуванні мовних одиниць у відрізках, більших, ніж висловлення.
Існують різні трактування поняття текст. Зокрема, “текст – (лат. textum –
зв’язок, тканина, побудова) – зв’язна мова, письмове чи усне повідомлення, що
характеризується змістовою і структурною завершеністю, орієнтацією автора на
певного адресата” [339, с.182 ].
Можливе, однак, й інше, більш вузьке розуміння тексту в інтерпретації І.Р.
Гальперіна, за яким текст є мовленнєвотворчим письмово фіксованим твором [78,
с. 18]. Текст не є просто послідовністю знаків у проміжку між двома зовнішніми
межами. Тексту притаманна внутрішня організація, що перетворює його на
синтагматичному рівні у структурне ціле [153, с. 202]. Будь-яка послідовність
речень, що зорганізована в часі або просторі таким чином, що передбачає ціле,
буде вважатися текстом [128, с. 162].
Поглиблення знань про текст, розгляд його з різних точок зору сприяє появі
нових визначень тексту. Однак не відкидаючи жодного із тлумачень, слід надавати
перевагу тому, яке найбільш повно відображає напрям дослідження. Оскільки
пріоритетним напрямом нашого дослідження є проблеми функціонування займенників
у поетичному тексті, то й текст ми розглядаємо як упорядкований набір речень,
об’єднаних різними типами лексичного, логічного та граматичного зв’язку,
здатний певним чином передавати організовану і цілеспрямовану інформацію [245,
с. 11]. За З.Я. Тураєвою, текст є складним цілим, що функціонує як
структурно-семантична єдність [там само]. Крім того, у нашому дослідженні увага
зосереджена на художньому (поетичному) тексті, а його гносеологічна природа
розкривається в основному через домінуючий компонент поетичного тексту – образ
автора. Тому для нашого дослідження цілком логічною є інтерпретація художнього
тексту (зокрема поетичного), подібна до інтерпретації В.Г. Адмоні, яка полягає
в тому, що художній текст постає як душевне чуттєво-понятійне осягнення
(розуміння) світу в формі висловлення, що виникає із специфічного
(егоцентричного) внутрішнього стану автора [2, с. 120].
Мовні одиниці, які складають художній текст (і особливо поетичний),
нерівноправні, тобто деякі з них виявляються більш важливими для його
розуміння, ніж інші. На наш погляд, серед найбільш уживаних, важливих в
осмисленні поетичного тексту мовних одиниць, є займенники.
Клас займенниківа не набув системного опису, зокрема залишаються невирішеними
проблеми, пов’язані з функціями займенників у поетичному тексті. Серед функцій
займенникових слів є така, при якій вони є текстотвірним, або анафоричним,
заступальним, повторюваним компонентом у структурі тексту, що випливає із
дейктичної функції прономінативних слів і стосується вказівки на елементи
контексту, їх послідовність і зв’язки: займенникові слова або повторюють
елементи тексту, або їм передують, виступаючи в такий спосіб засобом
розгортання і встановлення змістових зв’язків у тексті [67, с. 186].
Текстотвірна функція займенників реалізується через їх здатність впливати на
текст як цілісне структурне утворення, а також бути одним із засобів, що
сприяють актуалізації цілої низки текстових категорій.
Текст як цілісне комунікативне утворення має ряд категоріальних рис.
Категорія – це поняття, у якому відображаються найбільш загальні і суттєві
властивості об’єктивного світу. Текстова категорія – це така типологічна
ознака, яка властива всім текстам і без якої не може існувати жоден текст [171,
с.13].
У переліку категорій тексту різних учених і шкіл спостерігаються розходження.
Так, І.Р. Гальперін розглядає такі категорії: інформативність, членованість,
когезія, континуум, ретроспекція, проспекція, модальність, інтеграція та
завершеність [78]. Серед категорій, які розглядає З.Я. Тураєва, є художній час,
прогресія/стагнація, інформативність, категорія персональності та образу автора
[245]. В інших роб
- Київ+380960830922