РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих із дуоденальною виразкою.
Під спостереженням з 1997 по 2006 рік знаходилося 235 підлітків із ДВ.
Контрольну групу склали 33 підлітки у віці 15–18 років (16 юнаків і 17 дівчат).
Клінічні дослідження проводилися на базі відділення внутрішньої патології
Державної установи «Інститут охорони здоров'я дітей і підлітків АМН України».
Діагноз був встановлений відповідно до МКХ Х перегляду:
- виразка дванадцятипалої кишки або дуоденальна виразка (K26), зокрема ерозія
(гостра) дванадцятипалої кишки, виразка (пептична)
- хронічний поверхневий гастрит (K29.3), хронічний гастрит неуточнений (K29.5),
зокрема aнтрaльний, фундaльний; дуоденіт (K29.8), гастродуоденіт неуточнений
(K29.9).
Усі хворі із захворюваннями верхніх відділів травного тракту були розділені на
групи залежно від нозологічної форми і статі, зіставні за статтю, віком і
давністю захворювання. Усередині груп хворих формувалися підгрупи залежно від
етіпатогенетичних чинників (інфікування Н. р., наявність або відсутність
спадкової обтяженості за захворюваннями верхніх відділів травного тракту,
рівень кислотопродукціїи) і характеру поєднаної патології.
Під спостереженням знаходилося 235 хворих із ДВ у фазу загострення
захворювання: юнаків 136 (58±2 %), дівчат 99 (42±2 %), тобто юнаки хворіли
достовірно частіше, ніж дівчата (р ‹ 0,01). Діагноз захворювання був
верифікований на підставі клініко-анемнестичного, ендоскопічного,
ультразвукового і біохімічного обстеження. Виявлені зміни дозволили нам
розділити хворих на 3 групи: поєднання з дисфункціональними розладами
біліарного тракту (ДРБТ), з хронічним холециститом і функціональними
панкреатичними розладами сфінктера Одді (ФПРСО) [113] (табл. 2.1.1).
Тривалість захворювання складала від одного року до 5 років. У 6±2 % підлітків
ДВ була виявлена вперше, у більшості хворих (82±2 %) захворювання носило
хронічний характер і термін захворювання складав 1–3 роки, а у 11±2 % пацієнтів
тривалість захворювання була більш 3-х років.
Таблиця 2.1.1
Розподіл підлітків із ДВ залежно від статі і поєднаної патології органів
травлення
Поєднання патології
Юнаки
Дівчата
Усього
абс.
абс.
абс.
ДВ і ДРБТ
47
35±5
30
30±5
77
33±3
ДВ і хронічний холецистит
56
41±5
38
38±5
94
40±3
ДВ і ФПРСО
33
23±5
31
31±5
64
27±3
Усього
136
100
99
100
235
100
У всіх обстежених підлітків були виявлені ДРБТ, причому у 1/3 хворих це було
єдиним проявом поєднаної патології травного тракту. Серед поєднаної патології у
підлітків із ДВ найчастіше зустрічалися ураження жовчовивідної системи
(хронічний холецистит) – у 41±5 % юнаків і 38±5 % дівчат. Функціональні
панкреатичні розлади сфінктера Одді дещо частіше діагностувалися у дівчат, ніж
у юнаків (32±5 % і 24±5 %, р ‹ 0,05).
Давність захворювання ДВ у поєднанні з ДРБТ в середньому склала 2 роки,
загострення виникали в середньому 1,2 рази на рік. Запальні зміни з боку
жовчного міхура виявлені у підлітків із тривалістю захворювання більше 2,5
років. Частота рецидивів при такому поєднанні була в середньому 1,6 разів на
рік. ФПРСО достовірно частіше визначалися у підлітків із тривалістю
захворювання більш 3-х років (р ‹ 0,05), при цьому загострення захворювання
турбували в середньому 2,2 разу на рік
У клінічній симптоматиці ДВ у підлітків провідним був больовий синдром (табл.
2.1.2). Больовий синдром при ДВ з ДРБТ і при ДВ і ФПРСО у 2/3 хворих мав
«класичну» характеристику: голод – біль – їжа – полегшення – голод – біль
і т. д.; турбував увечері і вночі 1/3 пацієнтів. Поєднання ДВ з хронічним
холециститом змінювало характер больового синдрому: достовірно частіше хворі
скаржилися на виникнення болів після їжі. Необхідно відзначити, що 10±2 %
юнаків і 13±3 % дівчат скарги на болі в животі не пред'являли. Однаково часто
хворі скаржилися на постійний і нападоподібний характер больового синдрому.
Локалізація болів не залежала від характеру поєднаної патології. Аналіз
больового синдрому залежно від спадкового, ацидопептичного чинника і
інфікованості Н. р. достовірних відмінностей не виявив.
Диспептичніе явища у підлітків із ДВ спостерігалися дещо рідше, ніж болі і
турбували 2/3 хворих (табл. 2.1.3). Найчастіше у підлітків відзначалася печія.
Достовірно частіше цей симптом визначався у юнаків із ураженням жовчного міхура
і підшлункової залози. У дівчат печія найрідше турбувала при поєднанні ДВ з
ФПРСО. Відрижка достовірно частіше турбувала хворих із хронічним холециститом і
ФПРСО. На нудоту і блювоту скаржилися переважно дівчата, причому достовірно
частіше при поєднаній патології. У юнаків нудота і блювота відзначалися частіше
при проявах ФПРСО. Метеоризм достовірно частіше турбував при приєднанні
патології підшлункової залози. Гіркота в роті найчастіше турбувала дівчат із
ДВ, хронічним холециститом і ФПРСО. Розлади випорожнення відзначалося майже у
1/3 хворих. Юнаків дещо частіше, ніж дівчат, турбували запори. Проноси
найчастіше відзначалися у хворих із ДВ і ФПРСО. Таким чином, поєднання ДВ з
розладами функції підшлункової залози приводило до більш вираженого і
різноманітного за проявами диспептического синдрому.
У юнаків диспептичні явища залежали від ацидопептичного чинника: при
підвищеному кислотоутворенні хворі в 2 рази частіше, ніж при нормацидності,
скаржилися на нудоту (50±6% і 26±6%, р < 0,04) і на запори (24±5% і 13±4%,
р < 0,05). У юнаків з Н. р. – негативній ДВ достовірно частіше, ніж при Н. р. –
позитивній ДВ, відзначалася печія (91±6% і 64±7%, р < 0,02). Обтяжена
спадковість на ха
- Київ+380960830922