РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
2.1. Комплексна характеристика умов формування експортного потенціалу
підприємств
Розвиток експортного потенціалу є умовою не лише успіху, а й виживання
підприємства в сучасному динамічному ринковому середовищі. Україні як члену
міжнародного політико-економічного простору властива загальносвітова тенденція
розвитку - спрямованість на посилення відкритості економіки, котра знаходить
прояв у зростанні обсягів «входів» і «виходів»: потоків капіталів, переміщення
матеріальних та інтелектуальних факторів виробництва, руху товарів і послуг.
Рівень виявлення можливостей країни, певної сфери її компетенцій залежить як
від потенціалу продукування цієї компетенції всередині країни, так і від
«прихильності» світового співтовариства, зовнішніх передумов сприйняття і
використання означеного потенціалу.
Зростання вітчизняної економіки на сьогодні тісно пов’язане з розвитком
експортного потенціалу підприємств. У 2001 - 2006рр., за оцінками Держкомстату
України, збільшення ВВП майже на половину забезпечене ростом чистого експорту.
Найдинамічніша галузь останніх п’яти років – харчова – виробляє майже 20%
промислової продукції України (на рівні з металургією); її частка в структурі
експорту постійно збільшується і вже сягнула 13,3% [39, с. 26]).
Унікальне місце в розвитку національного експорту займає сироробна підгалузь
харчової промисловості. Про зростання експортного потенціалу сироробних
підприємств свідчать такі статистичні дані: з 2000 р. виробництво сирів зросло
більш ніж в 4 рази і досягло в 2005 р. 272,6 тис. тонн, і за цей же період
експорт збільшився майже в 14 разів [39, с. 27].
Експортний потенціал, як зазначалось, не є внутрішньою, іманентною рисою
підприємства - він визначається як здатність задовольняти потреби цільового
зовнішнього ринку. Тому логічно, що розгляд проблем і перспектив розвитку
експортного потенціалу українських сироробних підприємств передбачає аналіз
споживання та виробництва сиру в світі. При цьому ключем до розуміння причин
міжнародного руху цього продукту може стати не лише кількісний розрахунок в
площині «надлишок - дефіцит», але і констатація якісних відмінностей
різнонаціональних традицій виробництва і культур споживання сиру.
Бізнес – активність в сироробній галузі характеризується рядом особливостей,
серед яких на експортний потенціал найбільший влив справляють наступні:
тривалий, як для харчової промисловості, термін обороту оборотних коштів,
корегування останнього шляхом позиціювання підприємства в сегменті ринку сиру з
коротким або тривалим терміном визрівання, корегування асортиментного ряду в
залежності від браку/достатності/надлишку оборотного капіталу у підприємства;
сезонні перепади в находженні сировини, що зумовлюють взимку – проблеми з
завантаженням потужностей, влітку – зі зберіганням та збутом готової
продукції;
висока залежність якості отримуваного продукту від характеристик молочної
сировини, низький рівень можливості впливу підприємства на якість молока;
динамічне ринкове середовище, чутливе до змін на суміжних ринках
молокопродуктів, до коливань рівня достатку населення, оскільки сир належить до
групи продуктів з високим рівнем цінової еластичності;
поширена експортоорієнтованість і, як наслідок, «вразливість» сироробних
підприємств при зміні умов господарювання в зовнішньоекономічній сфері.
Технологічні особливості виробництва молокопродуктів здійснюють вплив на
розвиток експортного потенціалу молокопереробних підприємств. Так, сир належить
до групи молокопродуктів з тривалим терміном зберігання, може мати як м’яку,
так і тверду структуру. В ньому міститься значна кількість білків, що легко
засвоюються, (як правило, до 27%), жирів (15 – 50%), мінеральних речовин
(кальцію, фтору) та вітамінів (А, тіаміну, рибофлавіну та ін.).
Загальновизнаними є профілактичні та лікувальні властивості сиру.
Відмінності застосовуваних в різних куточках світу технологій сироваріння
визначають розвиток експортного потенціалу виробників сиру. В світі сир
виготовляється переважно з молока корів, але окремі регіони зберігають традиції
виробництва сиру з використанням молока кіз, буйволиць, овець, яків. За умови
проходження одних і тих же стадій технологічного процесу відбувається набуття
конкретним видом сиру індивідуальних характеристик під впливом таких факторів
як:
відмінності в параметрах використовуваної молочної сировини (її походження,
хіміко – бактеріальні характеристики);
застосування специфічних прийомів термічної і механічної обробки молока;
використання спеціальних бактеріальних заквасок та додавання речовин
немолочного походження;
модифікація «сирної голови», вибір індивідуального розміру і форми;
вибір режиму визрівання сиру і прийомів його подальшої обробки.
Різноманіття виготовлюваних в світі сирів можна класифікувати за наступними
ознаками: фізико-хімічним складом, структурою продукту, технологією
виробництва, строком визрівання, оригінальністю, походженням використовуваної
сировини, вартісною ознакою (рис. 2.1).
Кількість видів сирів – сотні, лише сайт Міжнародної молочної асоціації
наводить опис фізико-хімічних та смакових властивостей 243 видів сирів. На
практиці різноманіття їх значно більше, оскільки кожен виробник намагається
надати своєму продукту відмінних смакових якостей, зробити „свій сир”.
Рис. 2.1. Класифікація сирів за основними ознаками
Сучасний розвиток сироробства і розвитку експортного потенціалу виробників сиру
в світі визначають дві ос