Ефективність логістичної концепції постачання сировини на молокопереробних підприємствах

РОЗДІЛ 2
Аналіз умов та чинників забезпечення ефективності постачання на
молокопереробних підприємствах Вінницької області
2.1. Сучасний стан молокопродуктового підкомплексу регіону
Молоко в раціоні людини є одним з найважливіших продуктів за вмістом та
цінністю харчових компонентів. Тому з появою широкого асортименту молочної
продукції особлива увага приділяється якості, високий рівень якої, в першу
чергу, забезпечується за рахунок ефективної діяльності виробників молока, що
постачають сировину на молокопереробні підприємства.
Стратегічний розвиток сільського господарства в сфері виробництва молока,
особливо після кризи, яка охопила всі галузі АПК, є важливим та актуальним, в
тому числі, з погляду прагнення нашої країни вступити до СОТ. Країни, що
приєднуються до СОТ, беруть на себе зобов’язання щодо:
- державної підтримки і сприяння розвитку сільського господарства;
- доступу на ринок с.-г. та продовольчих товарів;
- санітарних й фітосанітарних заходів;
- експортної конкуренції в с.-г. та продовольчій торгівлі [155, с. 30].
Що стосується державної підтримки сільського господарства, то Україна не
підтримує ні експортних субсидій для с.-г. продукції, ні заходів з обмеження
імпорту та регулювання цін на імпортовані товари в разі їх заниження порівняно
із цінами на внутрішньому ринку. Як результат, цілком очевидним може стати
значне скорочення особистими селянськими господарствами внутрішнього
виробництва молока та молочної продукції, а також скорочення реалізації цієї
продукції та зниження рівня зайнятості сільського населення. Ускладнюючим
чинником експорту вітчизняної молочної продукції також стало неодноразове
виявлення забруднень антибіотиками сухого молока, більша частина якого
надходила на молокопереробні підприємства від дрібних товаровиробників. Таким
чином, на міжнародному рівні для системи постачання молочної сировини
з’являється додаткова перешкода, яка проявляється у нестачі належної державної
підтримки.
Всі заходи державної підтримки сільського господарства умовно поділено на три
групи: «зелену», «блакитну» та «жовту» скриньки. Заходи, що їх відносять до
«зеленої» скриньки, не спрямовані на підвищення обсягів виробництва та цін
виробників, тому не порушують принципів справедливої конкуренції. Вони
фінансуються за рахунок коштів урядового бюджету, а не за кошти споживачів і
передбачають:
- наукові дослідження, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів,
інформаційне обслуговування, надання консультацій;
- ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки сировини та готових
продуктів харчування;
- сприяння збуту сільгосппродукції, включаючи збирання, обробку та
розповсюдження позитивної інформації;
- вдосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, меліоративних споруд тощо);
- утримання стратегічних запасів, внутрішню продо­вольчу допомогу;
- забезпечення гарантованого доходу виробникам с.-г. продукції, удосконалення
землекористування тощо;
- підтримку доходів виробників, яка не пов'язана з видом і об­сягом
виробництва;
- сприяння сучасній структурній перебудові с.-г. виробництва;
- охорону навколишнього середовища та утилізацію відходів;
- програми розвитку на регіональному рівні [155, с. 31].
Заходи «блакитної» скриньки спрямовані на обмеження зайвого виробництва, що в
молокопродуктовому підкомплексі досягається за рахунок скорочення поголів’я
корів, виробництва кормів тощо. За умов, що склались у Вінницькій обл., зокрема
в с.-г. підприємствах, нема потреби виділяти значні кошти на ці заходи.
Виробники молока та молочної продукції сьогодні стурбовані зменшенням бюджетних
витрат на заходи «жовтої» скриньки, до яких належать дотації, часткові
компенсації витрат, пільгове кредитування тощо.
Зазначені ризики через участь у СОТ повинні бути нейтралізовані зусиллями
держави, які слід направити на розвиток внутрішнього ринку молочної продукції
та стимулювання експорту, підвищення конкурентоспроможності молочної продукції
за рахунок якісних та цінових характеристик, підтримку збиткових с.-г. та
молокопереробних підприємств, реалізацію, в першу чергу, заходів «зеленої»
скриньки тощо.
Протягом 2000-2006 рр. частка молока та молочних продуктів с.-г. підприємств в
структурі реалізації продукції сільського господарства переробним підприємствам
в Вінницькій обл. зросла з 82% до 97%. При цьому частка області у виробництві
молока всіма категоріями господарств в Україні стабільно утримується на рівні
6%.
В табл. 2.1. наведено розрахунок показників економічних результатів діяльності
виробників молока Вінницької обл. За даними цієї таблиці видно, що основний
приріст виробництва молока в регіоні (від 18,9% до 30%) забезпечується за
рахунок особистих селянських господарств, частка яких за аналізований період
зросла з 69% до 83%. Темпи зростання рівня товарності в цих господарствах (15%)
перевищують темпи зростання в с.-г. підприємствах (10%), однак рівень
товарності в останніх залишається вищим (56-66%), оскільки їх продукція
призначається безпосередньо для реалізації за різними каналами, а населення в
першу чергу повинно задовольнити власну потребу у молоці та молочних
продуктах.
Таблиця 2.1
Показники економічних результатів діяльності виробників молока
Вінницької обл.
Показник
Рік
Відхилення від 2000 р., %
2000
2003
2004
2005
2006
2003
2004
2005
2006
Обсяг виробництва молока, тис. т
654,9
778,4
771,5
849,0
851,6
18,9
17,8
29,6
30,0
в т. ч. частка с.-г. підприємств, %
31
22
20
18
17
-9
-11
-13
-14
особистих селянсь-ких господарств, %
69
78
80
82
83
11
13
14
Рівень товарності с.-г. підприємств, %
56
57
70
73
66