РОЗДІЛ 2
ВИРАЖЕННЯ ОБ'ЄКТИВНИХ УМОВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МЕХАНІЗМІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
СИСТЕМИ "ЗАЛІЗНИЦЯ - РЕГІОН"
2.1. Комплексний аналіз процесу взаємодії залізничного транспорту
з економікою регіону
Системний підхід до вирішення проблем взаємодії залізничного транспорту з регіоном орієнтується на господарські результати діяльності складових системи. Тому необхідно провести комплексний аналіз сучасного стану залізнично-транспортного обслуговування економіки конкретного регіону та його реальних параметрів при здійсненні приміських пасажирських перевезень.
Діяльність залізничного транспорту відбувається під впливом регіональних економічних і соціальних умов, які можуть сприяти його розвитку або стримувати позитивні процеси. Оскільки місце розташування, природно-географічні умови, спеціалізація виробництва, демографічна ситуація та інші чинники визначають особливості функціонування залізниці в регіональному просторі, то в першу чергу, визначимо параметри регіону обслуговування.
Чернігівський регіон представляє собою сукупність взаємопов'язаних адміністративно-господарських одиниць, за площею (31, 9 тис. км?) займає друге місце в Україні, а на його території проживає 1285,3 тис. чол., що складає 2,6% всього населення держави [162, с. 230]. Регіон володіє значним потенціалом корисних копалин, серед яких найбільше значення мають поклади скляних пісків, крейди, різноманітних глин, цегельної сировини, що забезпечують потребу в будівельних матеріалах або використовуються як сировина для їх вироблення. Загальнодержавне значення мають розвідані на території регіону поклади нафти, торфу та природного газу, які ще недостатньо задіяні. Чернігівська область входить до складу Українського Полісся, тому п'яту частину її території займають ліси.
Рівень функціонування регіонального господарського комплексу визначається не тільки розвитком його галузей, а і ступенем ефективності міжгалузевих пропорцій. Чернігівський регіон має найбільш сприятливі умови для розвитку сільського господарства. В структурі валового внутрішнього продукту регіону питома вага сільського господарства складає більше ніж 30%, це і визначає напрямок спеціалізації.
В галузевій структурі промислового виробництва на 2000 р. [162, с. 73] головне місце займають підприємства харчової (41,3%), деревообробної та целюлозно-паперової (9,9%), паливної (20,3%) промисловостей, машинобудування та металообробки (10,0%) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура продукції промисловості Чернігівського регіону , %
Галузі промисловостіРоки19961997199819992000Електроенергетика5,24,77,86,34,6Паливна14,113,712,812,520,3Хімічна та нафтохімічна8,23,95,04,65,3Машинобудування
та металообробка11,614,712,013,310,0Деревообробна
та целюлозно-паперова3,47,69,412,79,9Будівельних матеріалів2,41,91,61,50,3Легка17,28,26,34,85,8Харчова32,637,238,639,841,3Борошномельно-круп'яна
і комбікормова3,24,83,63,51,6Інші галузі2,12,72,91,00,9Всього100100100100100
Ситуація, що виникла внаслідок розриву господарських зв'язків та тривкого періоду адаптації підприємств до ринкової системи економічних відносин, викликала падіння обсягів виробництва у всіх сферах регіонального господарства. "Чернігівський регіон, в силу різних причин опинився в розряді депресивних територій, проблеми ефективного використання природно-ресурсного, науково-виробничого і трудового потенціалів набувають особливого значення. Низький рівень використання продуктивних сил, відставання в соціальній інфраструктурі сприяли поглибленню диспропорцій в регіоні" [28].
Незважаючи на зменшення обсягів промислового виробництва у порівнянні з 1991 р., за 1999 - 2000 рр. регіональна економіка характеризується ознаками стабілізації та зростання загальних показників діяльності. Так, по легкій промисловості у 2000 р. зростання склало 71%, харчовій - 43%, по машинобудівній та металообробній, а також хімічній близько 25%. Підвищенням темпів розвитку характеризується і деревообробна промисловість. За 2000 р. обсяги виробництва по цій галузі зросли на 3,5%, що перевищує показники 1991 р. на 30% [162, с. 69]. Це означає, що розвиток виробництва базується на природно-ресурсному потенціалі регіону, тим самим створюються реальні умови для поглиблення спеціалізації і розвитку кооперування з іншими регіонами зі збільшенням обсягів товарообміну.
Складним залишається стан в сільському господарстві регіону. Реформування відносин власності в аграрному секторі проходить на фоні загального спаду сільськогосподарського виробництва. За період 1991 - 2000 рр. зменшення валової продукції сільського господарства склало - по рослинництву 43%, по тваринництву 52% [162, с. 87]. Основними причинами такого стану є постійне погіршення забезпечення сільського господарства матеріально-технічними ресурсами, підвищення вартості енергоносіїв, велика питома вага товарообмінних операцій, нераціональна цінова політика тощо.
Динамічний розвиток регіональної економіки з підвищенням ефективності існуючого виробничого потенціалу повинен орієнтуватися на поглиблення спеціалізації виробництва та посилення комплексності складових елементів на основі тісного співробітництва. В зв'язку з цим, ефективність функціонування господарського комплексу регіону в значному ступені залежить від розвитку транспортної галузі, а саме залізничного виду транспорту та його міжгалузевого аспекту. Надійність і доступність перевезень стає умовою ефективного внутрішнього та зовнішнього товарообміну, тому регіональний вплив на управління та регулювання вантажо- і пасажиропотоками - невід'ємна вимога до формування його транспортної системи. Розширення економічних зв'язків сприяє прискоренню соціально-економічного розвитку господарських суб'єктів регіону, забезпечує найбільш повне і якісне задоволення потреб споживачів.
Залізничний транспорт є однією з найважливіших складових транспортного комплексу, що забезпечує жит