РОЗДІЛ 2
Сучасний стан та особливості функціонування ринку праці сфери культури України
2.1. Оцінка динаміки ринку праці сфери культури України
Для того щоб розкрити сутність ринку праці сфери культури, дати кількісну і якісну характеристики його сучасного стану та визначити основні напрями регулювання, необхідно дослідити його структуру.
Структуру ринку праці сфери культури можна визначити за аналогією зі структурою національного ринку праці, яку пропонують російські дослідники теорії ринку праці, зокрема Р.П.Колосова, Л.С.Чижова, С.Ю.Рощін, К.С.Ремізов, Б.М.Генкін [181, с. 126-129], та українські вчені - Д.П.Богиня, О.А.Грішнова [11, с.48-51]. Отже, ринок праці сфери культури як складова частина національного ринку праці являє собою механізм узгодження інтересів роботодавців (пред'явників попиту на працю у сфері культури) і найманої робочої сили (продавців останньої). Головними його складовими є сукупна пропозиція (Пр), яка охоплює все економічно активне населення, тобто всіх, хто працює або активно шукає роботу у сфері культури, та сукупний попит (П), який визначається загальною потребою сфери культури у працівниках. Вони являють собою сукупний ринок праці сфери культури (П U Пр), на якому основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняється. Тобто працівники забезпечуються роботою, а робочі місця - працівниками, що створює загальні умови для функціонування галузей сфери культури. Менша частина сукупного ринку з причини природного і механічного руху робочої сили і робочих місць - вибуття людей із працездатного віку і вступу у працездатний вік, звільнень і переходів на нове місце роботи, ліквідації старих і створення нових робочих місць буває незайнятою (вакантною) і потребує спеціальних заходів поєднання попиту і пропозиції. Ця частина ринку праці сфери культури становить так званий поточний ринок праці. Його обсяг визначається кількістю наявних вакансій і кількістю осіб, які зайняті пошуком роботи у даній сфері. Основна функція поточного ринку праці полягає в перерозподілі робочої сили між організаціями (фірмами) сфери культури і забезпеченні роботою незайнятого в даний момент населення.
Поточна пропозиція на ринку праці складається з: осіб, які не зайняті трудовою діяльністю і шукають роботу; осіб, які мають намір змінити місце роботи та осіб, які бажають додатково працювати у вільний від основної роботи або навчання час. Поточний попит на ринку праці сфери культури виражається потребою у працівниках для заповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяльності, сумісництва або для виконання разових робіт.
В сфері культури поточний ринок праці являє собою багатосекторну структуру з двома взаємопов'язаними частинами, які різняться способами і формами акумуляції резервів робочої сили, характером впливу на виробництво, зайнятість і на поведінку їх учасників.
Структурними елементами поточного ринку праці сфери культури (рис. 2.1) виступають відкритий і прихований ринки праці, кожен з яких має офіційну і неофіційну частину. Відкритий ринок праці охоплює все економічно активне населення, яке фактично шукає роботу і потребує профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також всі вакантні робочі і учнівські місця у сфері культури. Його офіційну частину представляє вільна робоча сила і вакансії, що зареєстровані в установах державної служби зайнятості, та учнівські місця в системі професійної освіти (до якої входять як державні, так і недержавні учбові заклади) сфери культури. Неофіційна частина відкритого ринку праці акумулює вакансії, учбові місця, пропозицію робочої сили, які не охоплені послугами органів працевлаштування і формальної профосвіти. Потреба у працевлаштуванні в цій частині відкритого ринку праці задовольняється через безпосередні контакти між роботодавцями і особами, які шукають роботу у сфері культури.
Рис. 2.1. Складові елементи поточного ринку праці сфери культури:
1 - відкритий ринок праці; 2 - офіційна частина відкритого ринку праці; 3 - неофіційна частина відкритого ринку праці; 4 - прихований ринок праці;
5 - офіційна частина прихованого ринку праці; 6 - неофіційна частина прихованого ринку праці.
Прихований ринок праці сфери культури - це контингент формально зайнятих, який через скорочення обсягів виробництва або зміну його структури міг би бути вивільненим без збитків для виробництва.
Прихований ринок праці також можна розділити на офіційний і неофіційний. Офіційну частину прихованого ринку праці сфери культури представляють особи, які перебувають у відпустках за ініціативою адміністрації або працюють неповний робочий час. Ця частина прихованого ринку праці реєструється статистикою. Неофіційну частину прихованого ринку праці визначають за допомогою спеціальних методик.
Використовуючи викладену вище теоретичну основу визначення структури ринку праці, дамо кількісну оцінку стану поточного ринку праці сфери культури.
Якщо з 1985 по 1990 роки чисельність зайнятих у галузях культури і мистецтв збільшилась на 26 тис. осіб [166, с. 367], то протягом 1991 - 2000 років відбулось її скорочення на 67 тис. (табл. 2.1; рис. 2.2). Найбільше скорочення працівників сфери культури відбулось у 1991-1992 роках (на 15 тис.), 1995-1996 (на 17 тис.) та 1996-1997 роках (на 24 тис. осіб). Саме ці роки характеризуються найбільш активними процесами зміни форм власності, реструктуризації підприємств та масовими вивільненнями працівників в усіх галузях економіки, у тому числі і в сфері культури (табл. 2.2). Як видно із таблиці, найбільша чисельність фактично вивільнених працівників у культурі та мистецтві (6165 осіб) спостерігається у 1997 році. Протягом 1998-2000 років цей процес уповільнився, і в 2000 році фактичне вивільнення в галузях становило 1331 особи. Загалом же за 1995-2000 роки із сфери культури було вивільнено 18408 працівників. Однак слід зазначити, що вивільнення робо