РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
2.1 Оцінка умов розвитку науково-технічної діяльності регіонів
В регіонах України зосереджено значний науковий потенціал, сформовано потужні наукові комплекси, що орієнтовані не тільки на наукове забезпечення регіональних пріоритетів, але й всього народногосподарського комплексу країни.
У зв'язку із становленням державності України, здійсненням власної науково-технічної політики, визначенням нових державних пріоритетів відбувається процес організаційної і структурної перебудови системи наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, створюються нові структури вітчизняного науково-технічного комплексу, включаючи докорінне удосконалення його регіональних ланок.
Їх діяльність спрямовується на наукове забезпечення:
- економічного і соціального розвитку регіону на базі раціонального використання і відтворення місцевих ресурсів, охорони навколишнього середовища;
- комплексного розв'язання міжгалузевих науково-технічних і організаційно-управлінських проблем, що обумовлені необхідністю подолання кризи, економічного пожвавлення і розвитку в інтересах населення регіону і країни в цілому;
- підвищення технологічного та інформаційного рівня всіх сфер створювальної діяльності з метою забезпечення конкурентноздатності продукції і послуг підприємницьких структур регіону;
- розробки і послідовного здійснення стратегії розвитку регіону, сприяння формуванню високоефективної структури його економіки [107, с.348].
Дослідження стану та умов розвитку науково-технічної сфери регіону найбільш доцільно проводити за допомогою аналізу його науково-технічного потенціалу. Під науково-технічним потенціалом регіону будемо розуміти його спроможність здійснювати наукову та науково-технічну діяльність в академічному, прикладному (галузевому), вузівському секторах науки, що функціонують на даній території. Він характеризується забезпеченістю ресурсами науково-технічної діяльності: науковими кадрами, матеріально-технічною базою, джерелами фінансування, інформаційними ресурсами, науковими школами, інтелектуальною власністю (патенти, винаходи), наявністю наукових і науково-технічних організацій, інноваційної інфраструктури, а також результативністю їх функціонування.
В Україні діє розгалужена мережа наукових організацій різних типів, діяльність яких направлена на забезпечення належного науково-технічного рівня практично всіх сфер національної економіки. Станом на 01.01.2002р. наукові дослідження й розробки виконували 1479 організацій. Традиційно найбільша кількість наукових організацій (майже 70 % від їх загальної кількості) зосереджена в промислово розвинених регіонах. Так, у м.Києві зосереджено 25,6% наукових організацій, у Харківській області - 15,3%, Дніпропетровській - 7,0%, Донецькій - 6,2%, Львівській - 6,4%, Одеській - 4,8%, Запорізькій області - 2,8% (Додаток А, табл. А.1).
З року в рік питома вага організацій, діяльність яких направлена безпосередньо на потреби виробництва (галузева та заводська наука), зменшується (порівняно з 2000 р. - на 1,0%, а з 1999 р. - на 2,5%). Разом з тим, частка організацій академічного сектора науки збільшується (на 0,8% порівняно з 2000 р., і на 2,1% - з 1999 р.).
У Волинській області станом на 01.01.2002р. науковою та науково-технічною діяльністю займались 18 наукових організацій та науково-дослідних установ. Серед них:
- 5 спеціалізованих галузевих проектних, проектно-конструкторських та науково-методичних інститутів;
- 4 галузеві конструкторські організації;
- 2 вищих учбових заклади (Луцький державний технічний університет та Волинський державний університет ім. Л.Українки);
- регіональний науково-виробничий центр екологічного та аерокосмічного моніторингу "Полісся";
- Волинський державний науково-інформаційний центр НАН України та Міністерства освіти і науки України.
В агропромисловому комплексі області науково-дослідні роботи виконують:
- Поліська філія інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. Соколовського;
- науково-виробниче об'єднання "Трави";
- науково-виробничий селекційний центр з м'ясного скотарства "Зоря";
- проектно-технічний центр охорони родючості грунтів і якості продукції облдержадміністрації;
- інститут агропромислового виробництва України Академії аграрних наук.
Основними напрямами наукової та науково-технічної діяльності в області є: екологічно чиста енергетика та ресурсозберігаючі технології, нові речовини і матеріали, дослідження напівпровідників, перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації та систем зв'язку, автоматизація технологічних процесів у машинобудуванні, система автоматизованого проектування, конструкторсько-технологічних робіт, дослідження і розробка засобів механізації сільськогосподарського виробництва, порошкова металургія, технологія вирощування зернових, кормових та просапних культур льону, молочне і м'ясне тваринництво, охорона здоров'я людини, охорона довкілля, наукові проблеми розбудови державності України, питання якісно нового змісту освіти, методики навчання тощо.
Визначальною характеристикою розвитку науково-технічного потенціалу регіону є наукові кадри. В організаціях, підприємствах та установах України, які виконували дослідження й розробки, станом на 01.01.2002р. працювало 181,5 тис. осіб персоналу основної діяльності. В цілому, їх чисельність скоротилась, порівняно з 2000р., на 3,4%. Число дослідників зменшилось на 3,2%, техніків - на 14,5%, допоміжного персоналу - на 5,2%. Таким чином, чисельність безпосередніх виконавців наукових та науково-технічних робіт (дослідників і техніків) зменшилась за рік на 6,1%, і склала 113,3 тис. осіб (Додаток А, табл. А.2).
Найбільше число виконавців наукових та науково-технічних робіт (майже 80% від загального числа) зосереджено в промислово розвин