РОЗДІЛ 2
Сучасний рівень ефективності функціонування
хлібопродуктового підкомплексу
2.1. Економічна оцінка сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу
З точки зору сучасного менеджменту будь-яке сучасне підприємство не залежно від його галузевої приналежності та організаційно-правового статусу є складною і одночасно відкритою полікомпонентною системою. Це, насамперед, означає, що сучасне підприємство залежить від зовнішнього середовища. Під зовнішнім середовищем у даному випадку розуміють всю гіпотетичну сукупність макро- і мікроекономічних умов, явищ і процесів які справляють відчутний вплив на життєдіяльність підприємства і є зовнішніми щодо нього. У згрупованому вигляді найбільш впливовими факторами зовнішнього середовища є: клієнти (споживачі або замовниками робіт, товарів і послуг); постачальники; конкуренти; техніка і технології; держава; суспільні організації, групи та інститути і т. ін.
Залежно від характеру дії, на думку окремих науковців [90], усі ці чинники можна розділити на дві великі групи:
* фактори прямої дії;
* фактори опосередкованої дії.
Загальна модель "зовнішнього середовища", таким чином, у нашій інтерпретації, матиме такий вигляд (Рис. 2.1).
Щодо підприємств хлібопродуктового підкомплексу, то залежність від зовнішнього середовища в даному випадку має подвійну обумовленість: по-перше, зовнішнє середовище щодо підприємств хлібопродуктового підкомплексу є джерелом сировини; по-друге, реалізувати вироблену продукцію підприємство може тільки у зовнішньому середовищі. Характер впливу зовнішнього середовища на окремі галузеві ланки хлібопродуктового підкомплексу доволі диференційований. Так, для підприємств другої ланки хлібопродуктового підкомплексу поняття "зовнішнє середовище" це, крім всього іншого, ще й сукупність природнокліматичних і ґрунтових умов.
Серед усієї множини чинників зовнішнього середовища прямої дії для підприємств хлібопродуктового підкомплексу загалом найбільш значимою є її сировинна компонента.
Під сировиною розуміють органічні чи неорганічні субстанції природного походження, які використовуються в економіці [152, с.1232]. Основою сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу є продукція зернового господарства. На відміну від усіх інших галузей і господарських комплексів економічної системи залежність хлібопродуктового комплексу від сировинної бази має яскраво виражений безальтернативний характер. Звідси - виключна значимість дослідження стану, динаміки та економічної оцінки розвитку сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу. Крім того, дослідження проблематики хлібопродуктового підкомплексу Тернопільської області варто розпочати саме із вивчення сировинної бази тому, що:
* по-перше, це абсолютно логічно з технологічної точки зору, адже виробничий процес розпочинається насамперед із вирішення проблем сировинного забезпечення;
* по-друге, на території Тернопільської області немає підприємств першої сфери АПК, які належали б до хлібопродуктового підкомплексу.
Оцінку сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу Тернопільської області проведемо через призму двох основних її родових компонентів. Першим з них є сучасний стан сировинного забезпечення хлібопродуктового виробництва. Другим, відповідно, тенденції і структурні зрушення у виробництві зернових культур в області. З точки зору організаційно-правових форм аграрного бізнесу географія регіону виглядає доволі колоритною, однак аж ніяк не відображає реальний стан сировинної бази хлібопродуктового підкомплексу (Додаток Д, табл. Д.1).
Загальну статику сировинного забезпечення роботи хлібопродуктового підкомплексу області характеризують наступні статистичні дані про загальнообласні обсяги виробництва зернових культур за останній рік.
Дані таблиці 2.1 однозначно засвідчують, що в структурі виробництва зерна в області чітко домінують пшениця і ячмінь, які займають 52,0 та 29,3 відсотка загальнообласного виробництва зерна, що видається цілком логічним з огляду на природнокліматичні умови та спеціалізацію сільського господарства регіону. Інші культури зернової групи (жито, кукурудза на зерно, овес, гречка та зернобобові) займають відносно малу частку у структурі виробництва (від 7,6% до 2,1%). В даному випадку більш характеристичними є не стільки показники номінальних обсягів виробництва, скільки їх структурний еквівалент. Йдеться про те, що саме структура сировинної бази є об'єктивною і домінуючою генеративною передумовою формування всього хлібопродуктового підкомплексу.
Наведені у таблиці 2.1 дані дають уявлення про обсяги та структуру зернового виробництва в області в межах локального хронологічного горизонту (протягом лише трьох років). Втім, як засвідчують статистичні дані, протягом останніх 10 років у виробництві зерна в області пройшли доволі відчутні структурнодинамічні зрушення. Відповідну оцінку цих процесів ми провели у формі таблиці 2.2.
Таблиця 2.1
Обсяги і структура валових зборів основних зернових культур
усіма категоріями господарств Тернопільської області за період з 1999 по 2001 рік у середньому
Види
зернових культурСередньорічні обсяги виробництва, тис. тоннСтруктура,
% Зернові культури разом у вазі після доробки720,8100 В т. ч.: пшениця озима та яра374,852,0 жито озиме та яре14,32,0 ячмінь озимий та ярий210,829,3 кукурудза на зерно54,57,6 овес 19,62,7 гречка 15,22,1 зернобобові30,94,3
Як бачимо, вирощування, наприклад, пшениці протягом останніх років у структурному плані зазнавало відчутних коливань від 57,3% у 1995 році до 48,5% в 2001. Аналогічні варіації питомої ваги мали місце і по інших культурах зернової групи. Все це безперечно зумовлювало безпосередній вплив на динаміку обсягів переробки зерна та асортимент кінцевої продукції хлібопродуктового підкомплексу. Щодо причин таких структурнодинамічних змін, то вони аж ніяк не вичерпуються суто природнокліматичними чинниками, а очевидно пов'язані з більш