Вы здесь

Обґрунтування економічної сталості розвитку сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах

Автор: 
Черкашин Дмитро Костянтинович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003955
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Природноекономічні умови сільськогосподарського виробництва в Харківській області
Харківська область утворена 27 лютого 1932 року. Розташована на північному сході України, на вододілі, що поділяє басейни рік Дона і Дніпра в лісостеповій і степовій зонах.
На сході вона межує з Луганською областю, на південному сході - з Донецькою, на південному заході - з Дніпропетровською, на заході і північному заході - Полтавською та Сумською областями України, на півночі і північному сході - з Бєлгородською областю Російської федерації.
Територія області становить 31,4 тис. км 2. Простягається із заходу на схід на 225 км і з півночі на південь на 200 км. Адміністративно-територіальний устрій: 27 районів, 17 міст, у т.ч.: 7 обласного підпорядкування, 61 селище міського типу, 381 сільська рада, 1683 сільських населених пунктів. Обласний центр - місто Харків.
Територія області - хвиляста рівнина, злегка нахилена на південь, розчленована долинами річок, балками та ярами, максимальна висота 236 м (вододіл Ворскли і Мерли), мінімальна 59 м (гирло річки Оскіл). Більша частина області розташована в межах Придніпровської низовини, де переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу.
Область має певні поклади корисних копалин: природні горючі гази, нафта та газовий конденсат, вугілля буре та кам'яне, кам'яна сіль, піски (будівельні, формувальні, кварцові ), мінеральні фарби, глина, гіпс та крейда, мергелі, мінеральні води.
Клімат області помірно континентальний з порівняно м'якою зимою та теплим посушливим літом. Пересічна температура січня -6 -8, липня - від +19,5 до +25 0 С. Період з температурою понад +100 становить 155-160 днів. Сума активних температур 2600-2950. Опадів 495-570 мм на рік, більшість яких припадає на теплий період року. Висота снігового покриву на початку зими становить 4-9 см, в середині - 10-16 см. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються тумани, максимум яких буває в грудні, зливи, ожеледиця, посухи та суховії.
Для більш наявного уявлення про кліматичні умови Харківської області, розрахуємо гідротермічний коефіцієнт Г.Т. Селянинова і розглянемо таблицю 2.1.
Аналіз кліматичних умов Харківської області.
Таблиця 2.1
РокиКількість опадів з температурою вище 10%Сума активних температур вище 10 %Значення гідротермічного коефіцієнту1990342,426641,211991387,830751,261992340,326341,291993507,42103
2,411994223,229790,751995366,627541,311996290,926941,071997320,824541,311998174,627180,641999259,530600,84200027729100,952001265,126580,992002236,629940,79
Як ми бачимо з таблиці 2.1 в природі спостерігаються істотні коливання кліматичних факторів і ці фактори істотно впливають на сталість розвитку.
Далі проаналізуємо стан ґрунтів Харківської області. Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи типові середньогумусні та чорноземи звичайні глибокі мало- та середньогумусні. Трапляються ясно-сірі та сірі лісові, а також темно-сірі опідзолені ґрунти. На річкових терасах - чорноземи солонцюваті та солонці, у заплавах - лужні та болотні ґрунти.
На території Харківської області активно проявляються сучасні природні процеси, несприятливі для сільськогосподарського виробництва - інтенсивний площинний змив, особливо на правих схилах річкових долин , на крутих схилах - зсуви, вітрова та водна ерозії; засолення, заболочення, замулювання водойм.
Земля, як складова частина біосфери, включає ґрунти та інші природні елементи ландшафту.
Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва неоднакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона - головний засіб виробництва.
Загальна земельна територія України становить 60,36 млн га. Серед усіх земельних угідь найбільшу господарську цінність мають сільськогосподарські угіддя, площа яких на початок 2003 р. становила 41,8 млн га, або 69,4 % усієї території країни. Сюди включено ріллю, багаторічні культурні насадження, залежи і перелоги, сінокоси та пасовища.
Найінтенсивніше використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції сільського господарства. Незважаючи на це, підвищувати їх питому вагу можна лише до раціональної межі, перехід за яку може призвести до вітрової і водної ерозії, руйнування родючості ґрунту і, як наслідок, до істотного зниження врожайності. На початок 2003 р. частка ріллі у структурі сільськогосподарських угідь України становила 77,9 %, у Харківській області 61,8 %. Це - занадто високий показник, що значно перевищує допустимий рівень.
Щодо показника землезабезпеченості, то по Україні на початок 2003 р. він становив 84,9 га сільськогосподарських угідь і 66,1 га ріллі на 100 жителів. Це - досить високий рівень землезабезпечення, порівняно з іншими країнами світу. За кількістю ріллі на 100 жителів попереду України йде лише Австралія (153 га), Канада (167,5 га), США (67 га), тоді як у Данії цей показник дорівнює 50,1 га, Угорщині - 49,5, Фінляндії - 50, Іспанії - 39,1, Франції - 31,4, Англії - 11, в Японії - 3 га.
Зі зростанням населення, показник землезабезпечення знижується. Тому необхідно постійно поліпшувати земельні ресурси, бережливо використовувати їх, не допускаючи невиправданого вилучення сільськогосподарських угідь для потреб інших галузей народного господарства.
Крім землезабезпечення, не менш важливим народногосподарським показником є якість земельних угідь. Сільськогосподарські угіддя України представлені різноманітними