Розділ 2
Концептуально-теоретичні основи дослідження
2.1. Методологічні аспекти та організаційно-технологічні фактори прийняття
управлінських рішень у проектах термомодернізації будівель
У сучасних умовах потреба в енергоресурсах та постійне їхнє подорожчання
обумовило необхідність розробки концептуальної моделі управління проектами
термомодернізації будівель (рис. 2.1), яка включає наукові, державно-правові та
практичні потреби в реалізації проектів термомодернізації будівель, об’єкт та
предмет дослідження, інструменти та методику управління реалізацією проектів.
Удосконалення системи прийняття управлінських рішень з метою оптимізації витрат
енергоресурсів на опалення будівель у сучасних умовах перехідної економіки є
надзвичайно суттєвою задачею, вирішення якої потребує здійснення комплексу
організаційно-економічних та технічних заходів, що оформлені як цілісний
інноваційний енергозберігаючий проект. Ефективне вирішення цієї задачі потребує
чіткої системи управління, яка б забезпечувала створення керуючого впливу на
вихідні параметри системи на заданому рівні. Спрощену структурну схему
управління в проектах термомодернізації будівель наведено на рис. 2.2.
Оцінка закономірностей розвитку й функціонування об’єкта управління проекту
термомодернізації будівель здійснюється через відповідну інформацію чинників,
які впливають на прийняття управлінських рішень. Тому удосконалення системи
управління передбачає проведення експертно-аналітичної оцінки та
експериментальних досліджень ефективності управлінських рішень, які б
забезпечували дотримання ефективних вимог щодо впровадження інноваційних
проектів термомодернізації будівель.
Наступним етапом після виявлення чинників, що спричинили необхідність
розроблення моделі управління проектами на концептуальному етапі життєвого
циклу проекту необхідно проаналізувати матеріальні ресурси, які необхідні для
реалізації проекту. До цих ресурсів відносять теплоізоляційні матеріали.
В 2006 році об’єм українського ринку теплоізоляційних матеріалів склав біля 4
млн. м3 (без врахування технічної ізоляції). В грошовому виразі – це біля 120
млн. євро. За прогнозами експертів у 2007 р. місткість вітчизняного ринку
скловолокна, базальтової вати, екструдованого пінополістиролу складе рис. 2.3
[95].
Рис. 2.3. Місткість вітчизняного ринку теплоізоляційних матеріалів, млн. м3
Усі теплоізоляційні матеріали для реалізації проектів термомодернізації
будівель класифікуються згідно ГОСТу 16381-77 [96] за такими ознаками:
* за видом основної сировини: органічні; неорганічні;
* за структурою: волокнисті; комірчасті; зернисті (сипкі);
* за формою: рихлі ( вата, перліт і ін.); плоскі (плити, мати і ін.); фасонні
(циліндри, напівциліндри, сегменти і ін.); шнурові;
* за горючістю: горючі; не горючі; важко спалимі;
* за жорсткістю: м’які; напівжорсткі; жорсткі.
За способом пороутворення теплоізоляційні матеріали ділять на [97]: матеріали з
волокнистим каркасом; спучені матеріали; спінені матеріали; матеріали з
пористим заповнювачем; матеріали з вигораючими добавками; матеріали з
просторовим каркасом.
При виборі теплоізоляційних матеріалів авторами Б.М.Шойхетом, Л.В.Ставрицькою,
Е.Г.Овчаренко, П.В. Монастирьовим, О. Любімовою [98-100] виділяються основні
показники, які характеризують властивості теплоізоляційних матеріалів. До цих
показників належать: щільність (не більше 200-250 кг/м3); теплопровідність
(розрахунковий коефіцієнт теплопровідності не вище 0,035-0,08 Вт/м°К);
довговічність матеріал повинен зберігати стійку форму протягом всього терміну
експлуатації; паропроникність шарів системи повинна зростати від внутрішнього
шару до зовнішнього; міцність на стискування при 10% деформації для жорстких
виробів; стискання і пружність для м'яких і напівжорстких матеріалів; володіння
необхідною морозостійкістю (не менше 50 циклів); біостійкість і забезпечення
відсутності токсичних виділень при експлуатації.
Теплоізоляційні матеріали в будівлях повинні відповідати вимогам пожежної
безпеки згідно СНиП 2.01.02-85, мати гігієнічні сертифікати, не виділяти
токсичні речовини під час експлуатації і при горінні [101].
Горючість теплоізоляційних матеріалів визначається за наступними параметрами
горючості (ДСТУ Б В.2.7-19-95): температура димових газів (135-250 °С), ступінь
пошкодження за довжиною (65-85%), ступінь пошкодження за масою (20-80%),
тривалість самостійного горіння (0-60с) [102].
Опір паропроникненню огороджувальної конструкції та окремих її шарів
розраховується згідно ДБН В.2.6.-31:2006 „Конструкції будинків і споруд.
Теплова ізоляція будівель” [25].
Теплоізоляційні матеріали, що використовуються в конструкціях теплоізоляційної
оболонки будинків, повинні відповідати вимогам ДБН 6.6.1.-6.5.001, ДБН
В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-0.02, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4-2.01 та супроводжуватися
висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України.
При проектуванні будівель використовуються розрахункові характеристики
теплоізоляційних матеріалів, які наведено в ДБН В.2.6.-31:2006. Крім
коефіцієнта теплопровідності, розраховується і опір паропроникнення
огороджуючої конструкції і окремих її шарів.
Серед технічних характеристик теплоізоляційних матеріалів [103] виділяють:
густину, теплопровідність, міцність на стискання, стискуваність,
водопоглинання, сорбоційну вологість, морозостійкість, паропроникність,
вогнестійкість.
Крім теплофізичних характеристик, виділяють також хімічну і біологічну
стійкість [104]. За хімічною стійкістю матеріали повинні протистояти руйнуючій
дії лугів, кислот, розчинених у