РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
Тенденції розвитку ринку транспортно-експедиційних послуг та їх вплив на вибір
стратегічних альтернатив
Ринок транспортних послуг, що являється важливою складовою транспортної галузі,
яка характеризується тим, що в процесі її діяльності не створюється суспільний
продукт. Продукція транспорту - перевізний процес, що існує лише в момент
виконання транспортом своєї основної функції - переміщення в просторі і в часі
пасажирів і вантажів.
Відомо, що транспортно-дорожній комплекс є найголовнішим системноутворюючим
елементом, що визначає ступінь розвитку економічного потенціалу і промислової
структури будь-якої індустріально розвинутої країни. Якщо раніше транспорт лише
сприяв діяльності галузей виробничої сфери, то в даний час транспорт став
важливою і необхідною умовою їхнього зростання і розвитку. Саме цим
визначається специфіка ролі, місця і механізмів розвитку самої транспортної
галузі. Вона повинна розвиватися випереджаючими темпами у
функціонально-структурному балансі з базовими галузями України.
Ринок транспортних послуг, маючи великий запас різноманітних сценаріїв
підтримки транспортної галузі в працездатному стані, чутливий до різного роду
негативних процесів та явищ, що виникають в економічній системі.
У більшості основних адміністративно-територіальних утворень України
визначальні для національного економічного комплексу базові виробництва вже
сформовані, їх перебудова має враховувати не тільки вдосконалення зв'язків
всередині національного економічного комплексу, але й експортну орієнтованість.
Іншими критеріями реструктуризації базових виробництв у регіонах виступатимуть
прискорення впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективність
використання природно-ресурсного і трудового потенціалів.
Згідно із Законом України “Про транзит вантажів” від 20 жовтня 1999 р. [109],
транзит вантажів – це “перевезення транспортними засобами транзиту транзитних
вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в
межах одного пункту пропуску через державний кордон України”. В табл. 2.1
приведено обсяги транзитних перевезень територією України. Як видно з таблиці,
показники для всіх видів транспорту за період з 1996 по 2002 роки мали спадаючу
тенденцію. За період 2002-2005 роки обсяги транзитних перевезень поступово
збільшуються, але ще не досягли показників середини 1990-х років. Для
автомобільного транспорту суттєвим є зростання обсягів транзитних перевезень.
Таблиця 2.1
Динаміка обсягів транзитних перевезень територією України за 1996-2005 р.р.
(млн. тонн)
Роки
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
Автомо-більний
3,2
2,8
2,2
2,1
1,7
1,7
2,1
2,8
3,7
4,0
Усіма видами транс-порту
202,8
198,3
205,2
198,3
200,0
192,1
176,6
194,6
200,6
197,3
За Законом, транзит вантажів здійснюється відповідними автомобільними,
залізничними, водними та повітряними шляхами сполучення, що пролягають через
пункти пропуску через державний кордон України, визначені Кабінетом Міністрів
України, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів
України. Він може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому)
сполученні:
роботи з будівництва та реконструкції шляхів сполучення, терміналів, оновлення
рухомого складу, модернізація технологічних процесів, розвиток сфери
інформаційного забезпечення;
заходи щодо створення нормативно-правової бази транспортно-дорожнього
комплексу, забезпечення сумісності вимог, стандартів, технічних умов та форм
статистичної звітності;
В Законі України „Про Комплексну програму утвердження України як транзитної
держави у 2002 – 2010 роках” зазначено, що „технологічні потужності
національної транспортної інфраструктури дають можливість щороку перевозити
залізницями, внутрішніми водами та автомобільним транспортом і переробляти в
портах понад 60-70 млн. тонн та доставляти трубопровідним транспортом близько
200 млн. тонн транзитних вантажів. Однак фактичні обсяги транзиту становлять
лише 200 млн. тонн, тобто наявний транзитний потенціал України використовується
на 70 відсотків, а на транспорті загального користування (без трубопроводів) –
лише на 50 відсотків”[111]. Однак, подальше розширення товарних ринків та
підвищення вимог транспортної клієнтури щодо організації перевезень,
маршрутизації та координації руху вантажопотоків, особливо в питаннях
додержання термінів та регулярності доставки вантажів в режимі "від дверей до
дверей", спрощення вантажних операцій на терміналах за рахунок контейнеризації
та пакування, переходу до автоматизації оформлення перевізних документів,
призвели до того, що діяльність підприємств перевізників не може вирішити всіх
проблем, що виникають як перед замовником й споживачами транспортних послуг,
так і перед транспортними фірмами й компаніями.
Тому виникли спеціальні види транспортних операцій, основними з яких в усьому
світі визнані транспортно-експедиторські. Останнім часом посилюється тенденція
диверсифікації діяльності транспортно-експедиційних підприємств. Так, проведені
у США дослідження у 350 фірм різних галузей з метою вивчення участі
експедиторських організацій у діяльності вантажовласників, показано, що у
теперішній час експедитори надають вантажовласникам послуги, які виходять за
межі транспортного обслуговування товароруху й охоплюють сфери постачання,
виробництва, складування та управління запасами, розподілення товарів, тобто
майже всю виробничу діяльність обслуговуючого підприємства. Статистичні дані
показують, скільки відсотків з фірм, що о
- Киев+380960830922