Розділ 2
Трудовий потенціал і людський розвиток в Україні
2.1. Трудовий потенціал України та його використання.
Як зазначалося вище, трудовий потенціал характеризується кількісними і якісними
параметрами, тобто може розглядатися як соціально-економічна, так і
обліково-статистична категорія. Кількісна сторона трудового потенціалу
характеризується чисельністю працездатного населення, статево-віковою
структурою, кількістю робочого часу, відпрацьованого працездатним населенням,
чисельністю безробітних.
Якісними характеристиками трудового потенціалу є: стан здоров’я,
загальноосвітній та професійно-кваліфікаційний рівень, схильність носіїв праці
до мобільності, конкурентноздатність робочої сили. Спонукальним мотивом
конкуренції тут виступає кваліфікаційний (одержання вищої кваліфікації,
розряду), економічний (одержання більш високих доходів) або кар’єрний
(одержання більш високої посади) ріст. Із розвитком людського прогресу робоча
сила перестає виконувати роль тільки фактора виробництва. Вкладення в робочу
силу – освіта, охорона здоров‘я, культура, кваліфікація – дають нову якість та,
на думку лауреата Нобелівської премії М.Фрідмена, ставлять її в один ряд з
такими формами багатства як облігації, акції, фізичні блага.
Кількість населення України станом на 2001 рік становить 49,3 млн. При цьому,
згідно даних Державного комітету статистики України спостерігається чітка
тенденція до зменшення його кількості (див табл. 2.1.). Це спричинено рядом
факторів, серед яких відсутність ефективної соціальної політики, що призвело до
зубожіння народу, погіршення екологічної ситуації тощо.
Таблиця 2.1
Коефіцієнт народжуваності, смертності та природного приросту населення (на 1000
наявного населення)
Рік
Кількість народжених
Кількість померлих
Природний приріст
1985
15,0
12,1
2,9
1989
13,3
11,6
1,7
1990
12,7
12,1
0,6
1991
12,1
12,9
-0,8
1992
11,4
13,4
-2,0
1993
10,7
14,2
-3,5
1994
10,0
14,7
-4,7
1995
9,6
15,4
-5,8
1996
9,1
15,2
-6,1
1997
8,7
14,9
-6,2
1998
8,3
14,3
-6,0
1999
7,8
14,8
-7,0
2000
7,8
15,3
-7,5
Як видно з таблиці з 1989 року спостерігається чітка тенденція до зменшення
народжуваності з одночасним зростанням смертності, що створює демографічну
кризу в країні.
Згідно даних комітету статистики України, у регіональному розрізі найнижчий
природний приріст населення спостерігається у наступних областях (станом на
2000 рік):
Чернігівська (-12,8)
Луганська (-11,4)
Сумська (-11,1)
Полтавська, Донецька (-10,9)
Кіровоградська (-10,1)
Єдиний позитивний природний приріст населення є у Закарпатській області (0,4).
Аналізуючи формування та використання природного потенціалу в народному
господарстві, необхідно враховувати суттєві відмінності у відтворенні населення
в регіонах України. Західні області України характеризуються більш позитивними
тенденціями у природному прирості у порівнянні з центральними і східними
регіонами країни, та меншою кількістю пенсіонерів на 1000 ч. населення.
Тенденції до спадання природного приросту спостерігається як у міських, так і в
сільських поселеннях, при тому, що природний приріст більш негативний в
останніх. Отже, за останні 10 років очевидна тенденція різкого природного спаду
населення країни. У світовій практиці населення вважається старим, якщо частка
осіб, що досягли віку 60 років і старше становить 12% і вище по відношенню до
всього населення. В Україні питома вага осіб, що досягли віку 65 років і більше
становить від 12 до 15%, а питома вага осіб непрацездатного віку – 20% [17,
с.46]. Подібна ситуація є загрозливою для суспільства, оскільки породжує
серйозні соціально-економічні, соціально-психологічні проблеми, а саме:
проблеми робочої сили, збільшення економічного навантаження на суспільство
тощо.
Однак, базуючись на даних держкомстату України, поряд з тим, спостерігається
тенденція збільшення смертності серед дорослого населення, з деяким
сповільненням дитячої смертності (див табл. 2.2).
Як видно з таблиці, населення, починаючи з віку 24-29 років, більш схильне до
смерті ніж у 0-24 років. Це створює серозну проблему.
Таблиця 2.2
Коефіцієнт смертності за віковими групами
(на 1000 постійного населення відповідної вікової групи)
1985-1986
1990-1991
1994-1995
1995-1996
1996-1997
1998
1999
2000
Всього померлих
11,6
12,6
15,1
15,3
15,0
14,4
14,9
15,4
У тому числі у віці, років
0-4
4,0
3,2
3,4
3,4
3,3
3,1
3,1
2,9
5-9
0,5
0,5
0,5
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
10-14
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
0,4
15-19
0,8
0,9
1,1
1,0
0,9
0,9
0,9
0,9
20-24
1,2
1,5
1,8
1,7
1,7
1,6
1,7
1,7
25-29
1,5
1,7
2,4
2,5
2,2
2,1
2,2
2,3
30-34
2,0
2,3
3,2
3,3
3,1
2,9
3,1
3,3
35-39
2,7
3,2
4,5
4,7
4,4
4,0
4,3
4,6
40-44
4,6
4,5
6,7
6,9
6,4
5,8
6,2
6,6
45-49
6,2
7,3
9,3
9,9
9,2
8,5
8,8
9,4
50-54
9,6
9,9
13,6
13,9
13,1
11,8
12,2
12,8
55-59
13,3
14,7
18,1
19,0
18,4
17,1
17,8
18,0
60-64
18,9
20,7
26,1
26,0
25,3
23,5
24,6
25,2
65-69
29,4
29,0
35,5
36,3
36,0
34,6
35,4
35,8
70 і старшому
80,9
87,6
95,4
91,2
88,2
84,4
84,7
85,7
Найважливішими факторами, що зумовлюють смертність, і дитячу зокрема, є якість
охорони здоров‘я, стан природного середовища та рівень життя. Тенденції
депопуляції підсилюються значним погіршенням стану здоров‘я населення.
Залишається високою первинна інвалідність працюючого населення. Загальна
кількість інвалідів сягнула близько 1,5 млн. чоловік, у тому числі – 135,5 тис.
дітей. Спостерігається тенденція до зростання психічно хворих та хворих на
алкоголізм.
Існує серйозна проблема якісного виродження українсько