РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика спостережень.
Робота грунтується на результатах обстеження і хірургічного лікування 180 хворих з внутрішньочерепними крововиливами внаслідок розриву артеріальних аневризм головного мозку, які були оперовані з 1997 по 2001 р.р в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України. Серед обстежених було 77 (42,7%) жінок та 103 (57,?%) особи чоловічої статі у віці від 14 до 75 років, більшість з них знаходилась в середній та літній віковій групі (147), 81,6% належала до працездатної категорії населення.
29,4% (53) хворих були госпіталізовані після встановлення діагнозу САК та консервативного лікування в неврологічних відділеннях. 120 хворих (66,6%) по конституції належали до групи з нормальною статурою, 42 хворих (23,3% ) до групи надмірної ваги і 18 пацієнтів (10%) до групи зі зниженою вагою.
58,3% (105) пацієнтів перенесли повторні крововиливи. У 60% випадків хворі отримували лікування в стаціонарах на протязі двох тижнів після САК.
Розподіл хворих за віком, статтю і результатами лікування подано в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком та статтю
Кількість оперованих хворих
Ч Ч
Ж ВІК (роки )14-2525-3535-4545-5555-65 65-75 без ознак
неврологічно-го дефекту абс.59
37
24
30
1614
%32,720,55,013,316,68,87,70,5з ознаками неврологічно-го дефектуабс.44
40,0
4
11
18
14
20
19%24,4 22,22,26,14,47,711,110,5
Разомабс.103 771335
48
30
34
20
%57,242,77,219,426,616,618,111,1 Згідно отриманим даним, у 134 пацієнтів (74,4%), оперованих в клініці, супутньою соматичною патологією була гіпертонічна хвороба (ГХ) з кризовим перебігом. У 146 (81,1%) хворих діагностувався церебральний атеросклероз (ЦА), у 50 (27,7%) пацієнтів розрив аневризм виник на фоні встановленого діагнозу вегето-судинної дистонії по гіперкінетичному типу. У 45,5% хворих діагностовані кардіальні захворювання: міокардіосклероз, міокардіодистрофія, кардіоміопатія, ішемічна хвороба серця; у 40% - легенева патологія: хронічні бронхіти, пневмосклероз, емфізема. Частіше, згідно з даними анамнезу, САК відбувався на фоні стресової ситуації (40,5%), при фізичному навантаженні- у 25,5% випадків.
Як видно з таб. 2.2, частіше аневризма, локалізувалась в басейні передньої мозкової-передньої сполучної артерії (ПМА-ПСА) - 54,4%; в супракліноідній частині внутрішньої сонної артерії (ВСА) - 33,3%; в басейні середньої мозкової артерії (СМА) - 12,2% спостережень. У 50,5% хворих АА знаходились в лівому каротидному басейні.
Таблиця 2.2
Локалізація внутрішньочерепних аневризм
Локалізація ААЗагальна кількість хворихабс.%ПМА-ПСА98 54,4СМА22 12,2ВСА 60 33,3Разом180100
У 59 (32,7%) пацієнтів діагностовані САК, які виникали частіше при локалізації аневризми в басейні ПМА-ПСА зліва; субарахноїдально-паренхіматозні крововиливи (СПК) встановлені у 38,8% (70 випадків), частіше вони спостерігались при локалізації АА в басейні СМА; субарахноїдально-вентрикулярні крововиливи (СВК) - у 11,1% (20 випадків); субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярні крововиливи (СПВК) з розміщенням залишків крові в шлуночках мозку діагностовані у 30 (16,6%) хворих, частіше при локалізації гігантської АА в басейні ВСА; крововилив з гемотампонадою шлуночків був встановлений у одного хворого. У 4 (?,?%) хворих діагностована субдуральна (СДГ), у 37 (20,5%) - внутрішньомозкова гематоми (ВМГ). В 15 (8,3%) спостереженнях об?єм гематоми при оперативному втручанні не перевищував 30 мл.
З найбільшою частотою (62,2% випадків) діагностовані поодинокі мішковидні аневризми (МА) розмірами від 0,5 до 2,5 см в діаметрі, гігантські МА (більше ?,5 см) верифіковані у 33 (18,3%) хворих. Множинні аневризми були у 10 (5,5%) хворих, 2-х та 3-х камерні - у 13 (7,2%).
Стан госпіталізованих хворих оцінювався за шкалами ком Глазго та Hunt і Hess. 58,4% пацієнтів були госпіталізовані до клініки з порушеннями свідомості різного ступеня за шкалою ком Глазго і віднесені до II-III-IV ст. за шкалою Hunt і Hess. Без порушення свідомості знаходилось 41,6% хворих. Менінгеальні знаки виявлялись у 56,6% спостереженнях. Встановлена неврологічна симптоматика: ністагм - у 35,5%; психо-мнестичні розлади - 34,4%; афатичні порушеня - 24,4%; парестезії - у 20,5% пацієнтів; судоромний синдром - в 6,6% випадків. У хворих 31,1% хворих в доопераційному періоді виявлявся неврологічний дефект у формі геміпарезу. Наявність вогнищевої симптоматики не завжди співпадала з тяжкістю стану хворих в доопераційному періоді. Встановлено, що до операції вогнищева та загальномозкова симптоматика була відсутня у 61 (33,8%) хворого, у 17 (9,4%) пацієнтів вона регресувала під дією інтенсивної терапії.
Найчастішим ускладненням в доопераційному періоді, крім ЦВС, був повторний розрив АА (52,8% випадків).
У 105 (58,3%) пацієнтів до операції діагностований ЦВС за даними АГ та УЗДГ. В доопераційному періоді частіше всього був верифікований сегментарний вазоспазм, який розповсюджувався на 1-2 сегменти артерій - 66 хворих (62,8%), мультисегментарний - 35 хворих (33,3%), дифузний вазоспазм відмічався у 4-х хворих (3,8%) в тяжкому стані при локалізації АА в басейні ПМА-ПСА (з перивентрикулярним набряком і дислокацією мозку, порушенням свідомості до сопору, розвитком геміпарезу).
У 60% випадків хворі були госпіталізовані в клініку після 8- 12-ї доби, із них 29,4% пацієнтів отримували консервативне лікування в стаціонарах. Діагноз АА був поставлений у 105 (58,3%) хворих лише після повторного розриву аневризми.
В доопераційному періоді неврологічні прояви ЦВС посилились у 20%, зменшились - у 14,2%, з'явились - у 21,9% спостережень.
Після оперативного втручання у 87 (48,3%) випадків під час УЗДГ-контролю встановлена наявність в ранньому післяопераційному періоді вазоспазму (58,7%- I, 40,2