РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВПЛИВУ СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА
ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Оцінка впливу інтересів суб’єктів внутрішнього середовища підприємства на
забезпечення його ефективної діяльності
Забезпечення ефективної операційної діяльності підприємства вимагає створення
такого організаційно-економічного механізму, який би не лише на сучасному етапі
задовольнив підприємство, але і був спроможним відреагувати на зміни, які
відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства. Тому при
побудові відповідного господарського механізму та розробці критеріїв його
оцінки на предмет ефективності потрібно ретельно вивчити та проаналізувати
основні економічні, соціальні, політичні та інші інтереси груп суб’єктів як
зовнішнього так і внутрішнього середовища. Слід підкреслити, що максимально
можлива ефективна діяльність підприємства може бути досягнута, коли інтереси
підприємства співпадають або ж хоча б не вступають у протиріччя з інтересами
основних груп суб’єктів, що з ним взаємодіють.
Оскільки ефективна діяльність підприємства передбачає одночасне зростання
ефекту і ефективності діяльності, то, для початку необхідно визначити, які саме
показники характеризують ефект діяльності підприємства з позиції задоволення
інтересів кожної групи суб’єктів.
В ефективній діяльності підприємства зацікавлені різні суб’єкти внутрішнього і
зовнішнього середовища: власники, керівники та працівники підприємства;
держава, яка представляє інтереси суспільства і органів влади; споживачі
продукції даного підприємства; постачальники ресурсів для підприємства;
потенційні інвестори; фінансові інститути та конкуренти підприємства, що
представлено на рис.2.1.
Зовнішнє середовище
Внутрішнє середовище
Рис. 2.1. - Групи інтересів по відношенню до ефективної діяльності підприємства
Одні й ті ж результати роботи підприємства за один і той же проміжок часу
можуть отримати різну оцінку (інколи навіть протилежну) в силу різних інтересів
окремих суб’єктів ринку, які з ним взаємодіють, а значить і різного ефекту,
якого вони очікують від діяльності підприємства.
Необхідно визначити, що є критерієм ефективної діяльності підприємства для
кожної з наведених груп. Очевидно, що цим критерієм є задоволення економічних
інтересів.
Економічні інтереси – це відношення, що характеризують спрямованість діяльності
учасників виробничих відносин на задоволення їх потреб і визначення
пріоритетних напрямків в рамках досягнення намічених цілей [39, с.20-21].
Центральна ланка економічного інтересу полягає не в спрямованості на
задоволення потреб, а в системі відношень, з допомогою якої ця об’єктивно
обумовлена ціль економічної діяльності досягається.
Основними складовими економічних інтересів є:
соціальна визначеність їх суб’єктів, обумовлена положенням цих суб’єктів у
системі виробничих відносин;
спрямованість їх економічної діяльності;
спосіб використання і зміни даних виробничих відносин для покращення життєвих
умов і задоволення потреб носіїв економічних інтересів.
Економіка ринкового типу, по суті, представляє собою індивідуалістичну систему,
в наслідок чого головна рушійна сила такого роду економічних відносин
визначається у стимулюванні особистого інтересу: кожна економічна одиниця
прагне з максимальною ефективністю здійснювати свою господарсько-економічну
діяльність. Виходячи з цього, і формується основна мета окремо взятого суб’єкту
господарської діяльності – максимізація доходної частини від діяльності
підприємства (доходу, прибутку, маржинального доходу) чи підтримання їх на
фіксованому рівні, або, як варіант, мінімізація збитків.
Розглянемо інтереси суб’єктів внутрішнього середовища по відношенню до
діяльності підприємства.
Внутрішнє середовище підприємства визначається умовами і об’єктами, що мають
безпосереднє відношення до системи управління підприємством.
Головним суб’єктом, що визначає напрямки діяльності підприємства є його
власник. Для власників підприємства показником ефекту діяльності підприємства є
не стільки розмір прибутку взагалі, і доходність акцій даного підприємства, як
вільний грошовий потік, що визначає ступінь свободи капіталу і можливість його
швидкого вивільнення та вартість підприємства у конкретний момент часу.
Показник доходності акцій підприємства не враховує: необхідність інвестиції в
основний та обіговий капітал; необхідність врахування ризику; можливі зміни
вартості коштів в майбутньому, тому саме вільний грошовий потік найбільш повно
характеризує забезпечення інтересів власників.
Вартість капіталу акціонерів підприємства підвищується при виплаті їм високих
дивідендів, збільшенні ринкової вартості акцій і призначенні грошових виплат.
Власник отримує доход від використання своєї власності і глибоко зацікавлений у
її примноженні, якісному удосконаленні та найкращому використанні. Забезпечення
інтересів власників покладено на керівників підприємства. Якщо керівники
прагнуть максимально збільшити вартість капіталу акціонерів, то політика, яка
ними реалізується, докорінно відрізняється від дій, спрямованих на підвищення
поточного прибутку та зростання підприємства. Дослідження показали, що
політика, орієнтована на підвищення короткострокового прибутку, часто
призводить до зменшення вартості капіталу акціонерів. Однак і прагнення
максимально збільшити вартість акціонерного капіталу викликає певні проблеми, а
саме конфлікт інтересів між різними зацікавленими групами. Тому, забезпечення
ефективної діяльності підприємства передбачає визначення стратегії та обсягів
діяльності підприємства, які будуть