Вы здесь

Оцінка конкурентоспроможності підприємств роздрібної торгівлі

Автор: 
Тупчій Юрій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U002116
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
методичні підходи до ОЦІНКи СКЛАДОВИХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ
2.1. Обґрунтування критеріїв та системи показників для оцінки
конкурентоспроможності торговельного підприємства
Підприємство, як самостійний господарюючий суб'єкт, являє собою виробничу
систему, що відокремилася в результаті суспільного розподілу праці, і здатну
самостійно або у взаємозв'язку з іншими аналогічними системами задовольняти ті
чи інші потреби та попит потенційних споживачів за допомогою створюваних цією
системою товарів та послуг [40]. Відповідно до рівня розуміння, що склався на
сьогоднішній день, підприємство являє собою складну динамічну систему, яка має
цілісну структуру підсистем і функцій, тому пра-вильний висновок про рівень
його конкурентоспроможності можливий лише на основі системного підходу, за умов
комплексного вивчення багатосторонніх різнонаправлених зв’язків та взаємної
зумовленості функціонування всіх елементів (складових) системи.
На наш погляд, багатоаспектність та складність поняття "конкурентоспроможність
підприємства", надають можливість стверджувати, що невід'ємною умовою її оцінки
є розробка та застосування науково обґрунтованої системи критеріїв, які
відповідали б змісту, предмету та меті оцінки конкурентоспроможності
господарюючого суб’єкта.
Іншими словами, нами пропонується багатокритеріальний підхід до оцінки
конкурентоспроможності підприємств роздрібної торгівлі, як найбільш об'єктивний
та адекватний сучасним умовам господарювання.
Багатокритеріальний підхід вимагає формування відповідного набору критеріїв, що
дозволяє виділити найсуттєвіші аспекти конкурентоспроможності підприємства, які
повинні враховуватись під час формування системи показників за відповідними
критеріальними ознаками.
Критерій – мірило оцінки, судження [121, с. 248]. Критерій – ознака, на основі
якої здійснюється оцінка, визначення чи класифікація будь-чого; мірило оцінки
[122, с. 664].
Слід відмітити, що в науковій літературі не існує єдиної точки зору щодо набору
критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Так, на думку Ю.Б. Іванова рівень конкурентоспроможності підприємства
оцінюється за двома критеріями: критерієм, що показує ступінь задоволення
потреб споживача та критерієм ефективності виробництва [62]. Сероштан М.С.
пропонує основними критеріями оцінки обрати: результативність, фінансову
стійкість та соціальну значущість [123]. Іноді оцінку конкурентоспроможності
підприємства пов’язують лише з оцінкою конкурентоспроможності товару, що
виробляється або реалізується [41, 70, 71]. Л.О. Лігоненко вважає, що основними
критеріями оцінки конкурентоспроможності торговельних підприємств мають бути:
якість задоволення споживчого попиту, ефективність функціонування господарської
системи, ресурсний потенціал [27].
Викладемо свою думку стосовно цієї проблеми, при цьому, ураховуючи під час
вибору критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємств торгівлі специфіку
торговельної галузі.
Торгівля є особливою формою обміну, якщо точніше – це економічні
взаємовідносини, у результаті яких здійснюються відчуження продукту праці і
відшкодування його іншим товаром на еквівалентній основі [39, с. 5].
Торгівля є однією з важливіших сфер життєзабезпечення населення. За її участі
вироблені товари одержують визнання споживачів, здійснюється ринкове узгодження
товарної пропозиції та купівельного попиту [35, 36].
Традиційно торгівлю відносили до галузей матеріальної сфери (оскільки процес
переміщення товарів, їх розподіл та реалізація несуть у собі ознаки
матеріального виробництва), а об’єктом торгівлі вважався товар, під яким
розумілася, насамперед, субстанція матеріального характеру [39].
З розвитком економічних реформ операції обміну все більш чітко здобувають риси
послуг, а торгівля, як галузь економіки, стає складовою частиною сфери послуг.
Послуга – результат безпосередньої взаємодії виконавця та споживача, а також
власної діяльності виконавця щодо задоволення потреб споживача [124, с. 49].
Послуга, як специфічний продукт праці, реалізована торговим посередником, має
інтерес для останнього остільки, оскільки на неї все частіше пред'являє попит
споживач, і вона стає основним джерелом прибутку [39, с. 6].
Послуга як об'єкт має подвійну природу: 1) володіючи товарною формою, вона є
об'єктом купівлі-продажу, і в цьому сенсі мало чим відрізняється від
товарно-матеріальних цінностей як об'єктів торгівлі; 2) будучи продуктом
комерції, послуга сприяє більш повному задоволенню потреб клієнтів.
Торгівля – це та сфера послуг, в якій конкурентна боротьба за споживача набула
найбільшої гостроти. Тому, на наш погляд, одним з комплексних критеріїв оцінки
конкурентоспроможності роздрібного торговельного підприємства є якість
торговельної діяльності як специфічної діяльності, пов’язаної з наданням
послуг.
Розуміння послуги як результату взаємодії виконавця та споживача, а також
власної діяльності виконавця щодо задоволення потреб споживача, дозволяє
визначити дві її складових, а саме: результат та процес.
Результатом взаємодії виконавця (торгового працівника) та споживача є виконана
робота в формі того чи іншого корисного ефекту.
Результативність послуг торгівлі визначається якістю задоволення споживчого
попиту, а саме конкурентоспроможністю товарів, що реалізуються підприємством,
та раціональністю асортименту товарів та послуг.
Зміст процесу надання послуги (складові його етапи) може бути різноманітним,
але неодмінною його частиною є процес обслуговування. Обслуговуванням можна
вважати всю сукупність дій торговельного підприємства зі створення конкретних
сприятливих умов для споживача під час її зам