РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ТРАНЗИТИВНІЙ ЕКОНОМІЦІ
2.1 Внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці держави
Сутність економічної безпеки розкривається в системі критеріїв, показників і
порогових (граничних) значень. По-перше, необхідно, класифікувати загрози,
по-друге, визначити порогові (граничні) значення економічної безпеки, по-третє,
розробити державну політику економічної безпеки та заходи по її реалізації.
Майже всі фахівці справедливо відмічають, що для ЕБД вирішальне значення мають
не самі показники , а їх граничні обсяги. Наближення до них свідчить про
наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення
граничних значень - про вступ суспільства в зону нестабільності та соціальних
конфліктів, тобто про реальний підрив економічної безпеки. Загальними суттєвими
ознаками загрози належить вважати ознаки, що притаманні всім видам загроз, без
яких загроза не існує як така. Особливими ознаками є ті, що дозволяють
відрізняти одна від одної конкретні види загроз. У своїй сукупності загальні і
особливі ознаки утворюють загальне поняття загрози.
Із найзагальніших ознак, що притаманні всім видам загроз, можна виділити такі
як:
конкретність,
реальність,
дійсність,
створення економічної небезпеки.
Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що
ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і
створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної системи,
національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи [71, с. 9].
Застосовують класифікацію загроз економічній безпеці за такими параметрами [54,
с. 33].
За місцем виникнення:
- внутрішні,
- зовнішні.
За ступенем небезпеки:
- особливо небезпечні,
- небезпечні.
За можливістю здійснення:
- реальні,
- потенційні.
За масштабами здійснення:
- загальнонаціональні,
- локальні,
- індивідуальні.
За тривалістю дії:
-тимчасові,
-постійні.
За сферою спрямування:
- виробничі,
- фінансові,
- експортно- імпортні,
- технологічні,
- інституційні,
- соціально-економічні та ін.
За ставленням до них:
- об’єктивні;
- суб’єктивні.
За характером спрямування:
- прямі,
- непрямі.
Зміст загрози безпосередньо пов'язаний з її формою, під якою розуміються
способи зовнішнього виразу загрози. Форма надає змісту загрози фактичну
визначеність в об'єктивному світі, зумовлює її межі. Завдяки формі загроза стає
доступною для дослідження і оцінки.
З позиції діалектики джерелом будь-якого руху, розвитку в цілому є суперечності
[48, с. 41].
В рамках системи управління існує суперечність між проголошеними цілями
економічних реформ та методами їх досягнення. Забезпечення економічної безпеки
держави пов'язано із взаємодією державного регулювання та ринкової
саморегуляції, загальних та власних інтересів. Інтереси громадянського
суспільства пов’язані насамперед з індивідуальними правами і свободами,
приватними інтересами. Останні реалізуються через ринковий механізм з
притаманними йому елементами випадковості та безсистемності. Питання ж
державної економічної безпеки – це загальні питання, для розглядання яких
потрібна система, організованість, субординація. Тому їх розв'язанням повинна
займатися саме держава, яка відстоює сферу загальних інтересів, і покладання в
таких випадках на ринкові механізми недоречні.
Все це, в свою чергу, сприяє виникненню ще одної суперечності – між
проголошеними цілями та завданнями реформ і неспроможності держави вирішити
їх.
Суперечність між падінням рівня науково-технічного потенціалу та зростаючими
вимогами до якості та конкурентоспроможності виробництва [75, с. 10].
Різка диференціація населення за доходами створює суперечність між бідними і
багатими в Україні. Відсутність великого за розмірами середнього класу, який,
як відомо, є основою держави, поляризує суспільство, підтримуючи соціальну
напругу. Крім негативних соціальних наслідків, збідніння населення звужує
внутрішній ринок споживчих товарів і посилює дефіцит нагромадження капіталу в
економіці.
Криміналізація економіки, існування значної за розмірами тіньової економіки,
посилення впливу тіньових та мафіозних структур негативно впливають на розвиток
економіки, призводять до втрати керованості економікою, послаблюють роль
держави.
Розгляд наявних суперечностей приводить до висновку, що первинною є не сама
загроза, вона є проявом не небезпеки як такої, а чогось більш суттєвого, того,
що породжує виникнення і розвиток небезпеки і самої загрози. Вони виступають
рушійною силою формування взагалі всіх відносин в системі економічної безпеки.
Акцентування на загрозах і концентрація зусиль на протидії їм приводить в
замкнуте коло: робота за наслідками не торкається підвалинних джерел виникнення
загроз.
Це положення має принципове практичне значення. Саме суперечності визначають
стратегічний рівень забезпечення економічної безпеки, довготривалий напрям
діяльності в цій сфері. Саме розв'язанню цих протиріч підпорядковується вся
система заходів, спрямована на ліквідацію загроз. Інакше кажучи, боротьба з
загрозами в цьому аспекті набуває тактичного характеру, який визначається самим
становищем на даний конкретний період і завданнями згідно цього становища [48,
с. 48].
Загроза, як можлива небезпека завжди в якійсь мірі ушкоджує конкретний свій
об'єкт. Картина повного ушкодження (руйнування) зазвичай зрозуміла і не
викликає сумніву щодо з'ясування. Прикладом може бути факт припинення доступів
до ресурсів, що призводить до депопуляції і втрати економічного суверенітету,
або криза у валютно-кредитній сфері, що супроводжується повним занепадо
- Київ+380960830922