РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для рішення поставлених задач в клініці Українського Державного
науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності було
проведене клінічне, параклінічне і психологічне дослідження 130 хворих
працездатного віку, які перенесли мозковий інсульт, а також вивчено 500
медико-експертних справ, посильна документація лікувальних установ (форма 88у),
індивідуальні програми реабілітації, складені в МСЕК, протоколи засідань
міжрайонних медико-соціальних експертних комісій м.Дніпропетровська
(кардіологічні МСЕК №1 та №2, Червоногвардійської МСЕК).
Відповідно до принципів репрезентативності проводилось клінічне обстеження, що
включало оцінку неврологічного статусу з виділенням провідних клінічних
симптомів і їхньою уніфікованою градацією з урахуванням рекомендацій провідних
неврологічних клінік, даних комп’ютерно-томографічного дослідження,
експериментально-психологічного дослідження. У всіх хворих за допомогою бальних
оціночних шкал та методики, що базується на МКФ, проводилось кількісне
визначення реабілітаційного потенціалу (РП).
При формулюванні діагнозу крім етіології і локалізації процесу вказували
наступне: стадію захворювання (відновний період, наслідки ГПМК), характер і
ступінь порушення функцій органів та систем, локалізацію і ступінь
статико-динамічних порушень, ступінь обмеження життєдіяльності і оцінку
психологічного стану хворих.
Вивчалися суб'єктивні скарги на головний біль, слабкість та обмеження рухів у
кінцівках, погіршення пам’яті, сну, порушення мови, запаморочення, хиткість під
час пересування, зміни настрою, а також анамнестичні дані початку і розвитку
захворювання, наявність факторів ризику.
Оцінювали основні клінічні прояви при різній локалізації патологічного
процесу. Вираженість рухових порушень в уражених кінцівках оцінювали в балах:
нерізкий парез – зниження м’язової сили до 4 балів (поступливість), помірний
парез – зниження сили до 3 балів (активні рухи в повному обсязі при впливі сили
тяжіння на кінцівку), виражений парез – зниження сили до 2 балів (можливість
руху в повному обсязі тільки після усунення сили тяжіння), різко виражений
парез – сила знижена до 1 балу (збереження ворушіння з ледве помітними
скороченнями м’язів), плегія – сила знижена до 0 балів (відсутність будь-яких
рухів). Вестибуло-атактичні розлади оцінювались за ступенем вираженості: легкі,
помірні та виражені. Порушення мови розподіляли на моторну, сенсорну та змішану
афазію. Психічна дисфункція проявлялася астенічним, астено-депресивним,
астено-іпохондричним та психоорганічним синдромами різного ступеню вираженості
(легкий, помірний, виражений).
Пацієнти, які перенесли мозковий інсульт, були обстежені за допомогою таких
методів:
Оцінка даних комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії.
Оцінка даних ультразвукова допплерографії магістральних артерій голови.
Електроенцефалографія з зоровими викликаними потенціалами.
Електрокардіографія.
Ехокардіографія
Добове мониторування артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.
Аналіз варіабельності серцевого ритму.
Електроміографія.
Комп’ютерна термографія.
Психологічне тестування.
Біохімічне дослідження крові.
На комп’ютерних томограмах визначали локалізацію інсульту та його вид
(ішемічний або геморрагічний).
За допомогою ультразвукової допплерографії оцінювали вид ураження магістральних
артерій голови (стеноз, оклюзія, їх сукупність, товщина комплексу інтима-медія)
та ступінь його вираженості.
Електроенцефалографія використовувалась нами для оцінки біоелектричної
активності головного мозку. При проведенні ЕЕГ використовували зорові викликані
потенціали з визначенням форми хвилі і обчисленням періоду латентності.
Використовувалися такі зорові дратівники: блимання, „шахова дошка”, яка
складається з темних та світлих квадратів, або предмети, що з’являються та
зникають на екрані монітору.
Електрокардіографія представляє запис сумарного електричного потенціалу, що
виникає при збудженні міокардіальних клітин. При реєстрації ЕКГ
використовувались 12 відведень (3 стандартних (І, ІІ, ІІІ), aVR, aVL, aVF та 6
грудних (V1-V6)). Цей метод використовувався для оцінки електричної активності
серця.
Ехокардіографія – це метод, за допомогою якого ми оцінювали наявність та
ступінь виразності гіпертрофії лівого шлуночка міокарда та функціональних змін
внутрішньосерцевої гемодинаміки, якими супроводжується розвиток гіпертрофії
(порушення систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка, тип
ремоделювання), виявлення та оцінка супутньої ішемічної хвороби серця.
Показники добового мониторування артеріального тиску та пульсу дозволили
визначити ступінь важкості гіпертонічної хвороби, а також оцінити ступінь
порушення функціонування серцево-судинної системи за допомогою багаторазового
вимірювання протягом дня і ночі АТ та ЧСС в умовах звичайної життєдіяльності
пацієнта.
Варіабельність серцевого ритму використовувалась для об’єктивізації змін
частоти серцевих скорочень, варіабельності довжини циклу, періодів діяльності
серця, варіабельності і тахограми інтервалів RR. Добове мониторування та аналіз
ВСР проводились за допомогою комплексу „Кардиотехника-4000 АД”.
Комп’ютерна дистанційна інфрачервона термографія дозволяє провести реєстрацію
інтенсивності інфрачервоного випромінювання різних частин тіла, за допомогою
чого ми побічно оцінювали стан периферичного кровообігу та іннервації. ДІТ
проводилась на кольоровому термографі ТВЦ-01 з комп’ютерним забезпеченням за
допомогою системи ”SIT-INFRA”.
Стимуляційна електроміографія дозволила оцінити швидкість проходження нервового
імпульсу по
- Київ+380960830922