Розділ 2
Засоби вільного фонемного варіювання в підсистемах дифтонгів RP та GA: якісні й
кількісні характеристики
2.1. Матеріал і програма дослідження
Дослідження системи фонем будь-якої мови включає в себе кілька аспектів, серед
яких основним є встановлення повного інвентаря фонем мови [Вербицкая 1977:15;
Giegerich 1995:44; Kreidler 1989:49], котрий є своєрідним для кожної мови
[Плоткин 1989:169]. Інвентар фонем, що характеризується певною системністю на
сегментному рівні, включає одиниці різного ступеня стійкості: це фонемний
інвентар голосних і приголосних, який є стабільним протягом всього розвитку
фонологічної системи мови [Шахбагова 1986:25].
У межах нашої роботи під поняттям “фонема” розуміється мінімальна звукова
одиниця мови, потенційно пов’язана із смислом, яка легко виділяється мовцями з
мовленнєвого потоку [Щерба 1974:116; Стериополо 1995:6]. Важливими ознаками
фонеми вважаються її самостійність, незалежність й автономність. Кожна фонема
як лінгвістична категорія описується набором диференційних ознак, корелятом
кожної ознаки є різноманітні фонетичні характеристики, які виступають в якості
корисних при сприйнятті.
Склад фонем у фонологічній системі будь-якої мови встановлюється на основі
протиставлення існуючих звукових одиниць за умови ідентичності фонетичного
контексту [Bloch 1948:5; Зиндер 1979:74]. Для встановлення повного інвентаря
фонемного варіювання дифтонгів і виявлення вільних варіантів для кожного
дифтонга RP та GA звернемось до зіставлення варіантних фонемних структур однієї
і тієї ж лексеми, виходячи при цьому із семантичної еквівалентності форм, що
вважається в сучасному мовознавстві одним із найбільш надійних критеріїв
зіставлення [Жлуктенко, Бублик 1976:8].
Під "інвентарем" фонемного варіювання розуміємо впорядковані набори із двох та
більше фонем, варіювання яких утворює фонемні варіанти лексем RP та GA, а
оскільки маємо для зіставлення підсистеми дифтонгів у межах єдиної фонологічної
системи англійської мови, то констатація структурної схожості і різниці між
ними є інвентаризаційною типологією [Языкознание 1998:512]. Упорядкованість
наборів із двох та більше фонем полягає в тому, що фонема, яка знаходиться на
першому місці, належить найбільш розповсюдженому варіанту фонемної структури
лексеми [LPD 1990:Х; EPD 1997:VІ]; фонема, що займає друге місце (тощо),
знаходиться у відношенні "вільного" варіювання з першою фонемою в менш
розповсюдженому варіанті (-тах) цієї ж лексеми, наприклад: /aw - w - c/,
dilator, /daw!lewtcr -dw! - dc!/; /ew - c - w/, vertebrate /!vf:twbrewt -brct
-brwt/ і т.д.
При аналізі формально-структурних ознак слів у синхронно-нормативному аспекті,
найбільш достовірними джерелами для їх вивчення вважаємо лексикографічні
матеріали. Вибір лексикографічного матеріалу в якості основного матеріалу
спостереження обумовлюється також тим, що не існує перевірених даних про
частотність фонемного варіювання дифтонгів у сучасній англійській мові, і саме
словник, з точки зору дослідників, є інвентарним переліком одиниць мови
[Перебийніс 1970:154; Слипченко 1970:187], в якому відображається як еволюція і
розвиток мови, так і досвід динаміки мови, яка відбувається стихійно
[Рождественский 2000:239].
Мовний матеріал дослідження – варіанти фонемних структур слів, у яких
відбувається вільне фонемне варіювання англійських дифтонгів, був відібраний у
результаті суцільного обстеження 75000 слів вимовного словника Longman
Pronunciation Dictionary (LPD–1990) та 80000 слів вимовного словника English
Pronouncing Dictionary (EPD–1997) за редакцією П.Роуча та Дж.Хартмана, а також
135000 слів сучасного вимовного словника Longman Pronunciation Dictionary за
редакцією Дж.Веллза (LPD–2000), як найбільш авторитетних та повних орфоепічних
словників сучасної англійської мови, у яких детально висвітлена
південноанглійська і загальноамериканська вимовні норми. У результаті
обстеження матеріалу вищевказаних словників нами було виділено корпус слів, що
мають фонемні варіанти своєї структури, утворені шляхом ВФВ дифтонгів. При
цьому із кола досліджуваних одиниць було виключено власні назви, оскільки в
лінгвістичних дослідженнях неодноразово підкреслювалась їх специфіка: різниця
між вимовними варіантами загальних та власних назв є істотною, і ця група слів
потребує окремого розгляду [Суперанская 1978:32-33; Дробышева 1977:7].
Інвентар "вільних" варіфонем кожного окремого дифтонга RP або GA включає набір
тих фонем, із якими цей дифтонг варіює. У межах даної роботи ми вибираємо
транскрипційну систему, запропоновану Дж.Веллзом у словнику вимови LPD – 2000
[див. словник LPD 2000]. Використовуючи цей мовний матеріал нами було
встановлено повний інвентар для кожного дифтонга RP та GA, який буде
проаналізовано в наступному розділі, а тут наведемо приклад інвентарю ВФВ
дифтонга /aw/ у південноанглійській вимовній нормі, наприклад:
/aw – w/: premise prw!mawz - prw!mwz;
/aw – ew/: deictic !dawktwk - !dewktwk.
Варіантні ряди, наприклад, /aw - w/ premise prw!mawz /-!mwz/ відносно одне
одного вважаються в даному дослідженні, за Г.Е.Мальковським, загальнозначущими,
тобто, кожен з них, знаходячись у межах мовної норми, не виражає різниці між
мовними стилями, не несе додаткової інформації про соціальні, національні,
вікові та інші особливості мовця; надлишковими, що породжується достатністю
іншої мовної інформації у слові, яка дозволяє мовцю бути недбалим у реалізації
таких смислорозрізнювальних елементів, як окремі фонеми, співіснуючими в межах
однієї мовної епохи, тобто кожен з них може бути тотожно вжитий замість іншого
[Мальковский 1972:100].
Наше дослідження розглядає
- Київ+380960830922