РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Під нашим спостереженням знаходилося 250 дітей. Із них - 50 дітей, хворих на АД (основна група) та 25 - із шкірними проявами атопічного діатезу віком від 3 місяців до 3 років (контрольна група №1, яка створена задля порівняльної оцінки імунологічних та біохімічних показників).
Серед дітей основної групи було 25 хлопчиків та 25 дівчаток: дітей до 12 місяців життя - 7, від 1 р. 1 міс. до 3 років - 12, від 3 р 1 міс. до 7 років - 11, від 7 р. 1 міс. до 12 років - 12, від 12 років 1 міс. до 15 років - 8. Протягом 2-3 місяців 40 дітей основної групи лікувалися за методом системної ензимотерапії (СЕТ) із застосуванням препарату вобензим (MUCOS, Німеччина).
З метою порівняльної оцінки отриманих даних було створено окрім того, ще 3 групи порівняння:
1. Контрольна група №2 - 30 здорових дітей віком від 1 до 15 років для контролю імунологічних показників;
2. Контрольна група №3 - 145 дітей віком від 1 до 15 років із захворюваннями органів жовчевидільної системи (аномалії будови жовчного міхура, дискінезії жовчевидільних шляхів, хронічний холецистохолангіт) без клінічних проявів алергії в анамнезі задля контролю біохімічних показників, вивчення структури супутньої патології органів шлунково-кишкового тракту;
3. Контрольна група №4 - 10 дітей з АД віком від 1 до 15 років, які лікувалися протягом 2 місяців з використанням препарату кетотіфен (задітен), жовчогінних (10% розчин сульфату магнію, холензим, холосас, фламін) та ферментних засобів (панкреатин, мезим, фестал) задля порівняльної характеристики ефективності методу СЕТ із традиційним;
Обстеження пацієнтів з АД та атопічним діатезом включало:
I. Загально-клінічне дослідження.
II. Клінічну діагностику АД, його форми та ступеня активності згідно діагностичних критеріїв J. Haniffin, G. Rajka (1980), оцінної шкали SCORAD, критеріїв активності АД К.М. Суворової (1989), класифікації алергічних уражень шкіри у дітей (О.А. Синявська, Н.П. Торопова, 1980) [13,47,99].
III. Консультації спеціалістів (ЛОР, ендокринолог, невропатолог, офтальмолог та інші за показаннями).
IV. Параклінічні методи дослідження:
1) загальний аналіз крові;
2) вивчення результатів загального аналізу сечі та копрограми;
3) бактеріологічне дослідження фекалій задля виявлення дисбіозу кишечника;
4) бактеріологічне дослідження слизу із зіву;
5) ультрасонографічне дослідження органів черевної порожнини, за показаннями фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС);
6) біохімічне дослідження сироватки крові фотометричним методом (спектрофотометр "Cobas mira" фірми "Roche") за допомогою тест наборів фірм "GBG" (CША) та "Cormay" (Польща) із визначенням активності печінкових ферментів: АЛТ, АСТ, ?-ГТ, ?-ГБДГ, ЛФ; а також ?-амілази, вмісту загального білірубіну та його фракцій, загального холестерину, тригліцеридів, сечовини, сечової кислоти, креатиніну;
7) визначення активності ? - амілази сечі фотометричним методом із використанням тест - наборів;
8) визначення загального вмісту білку та його фракцій в крові фотометричним, електрофоретичним методами (метод електрофорезу в гелі) [107];
9) визначення вмісту глюкози в капілярній крові фотометричним методом та проведення глюкозотолерантного тесту (ГТТ) за стандартною методикою [108];
10) визначення титрів АСЛ-О в сироватці крові з використанням мікротитратору Такачі та полімерних планшет для імунологічних досліджень (Ленполимер, Росія). Титр АСЛ-О визначали за 50% лізисом еритроцитів за О.Ф. Мельниковим (1981) [100];
11) імунологічні тести I та II рівнів:
* вивчення лейкограми;
* визначення абсолютної та відносної кількості Е-РУК та їх чутливості до тимогену із застосуванням методики розеткоутворення з еритроцитами барана [101,104]. Було використано також мікроскоп типу Люмам-М (ЛОМО, Росія), лікарський препарат тимоген (Україна);
* визначення рівня секреторної та мономерної форми Ig A в ротоглотковому секреті, вмісту Ig A, Ig G та Ig M у сироватці крові методом радіальної імунодифузії за G. Mancini (1965) у модифікації P. Simmons (1971) з використанням мікропланшет типу Hyland (США) та реактивів "Биомед" (Росія). Розрахунок концентрації імуноглобулінів здійснювали графічно [102,103];
* визначення рівня ЦІК у сироватці крові з використанням спектрофотометру за методикою згідно інструктивного пояснення Ю.А. Гриневича та А.М. Алферова (1981) [105];
* тест дегрануляції тучних клітин щурів із харчовими, епідермальними, інфекційними алергенами. Тест проводився з використанням реакції непрямої дегрануляції тканинних базофілів ксеногенного походження в модифікації Л.А. Дюговської (1975) із використанням сироватки крові хворих на АД дітей [106].
В процесі лікування 40 дітей з АД основної та 10 пацієнтів контрольної групи №4 зазначений вище діагностичний комплекс виконувався повторно задля оцінки ефективності терапії.
Була проведена порівняльна характеристика отриманих результатів клінічного (частота і структура захворювань гепатобіліарної системи, дисбіозу кишечника та ротоглотки, захворювань підшлункової залози, ЛОР органів, наявність вогнищ хронічної інфекції), імунологічного (спектр сенсибілізації, особливості імуноглобулінограми, клітинної ланки імунітету, рівень ЦІК), серологічного та біохімічного досліджень серед дітей з АД у різні вікові періоди, залежно від форми захворювання, на донозологічному етапі алергодерматозу. Нами вивчалися клініко-лабораторні паралелі з розрахунком коефіцієнту кореляції Пірсона між усіма зазначеним вище гематологічними, біохімічними, імунологічними, серологічними показниками та ступенем активності АД у дітей, індексом АД SCORAD. Індекс SCORAD розраховувався згідно Consensus Report of the European Task Force on Atopic dermatitis (1993) із визначенням ознак інтенсивності захворювання на основі оцінки вираженості об'єктивних та суб'єктивних симптомів АД (у балах) із використанням рекомендованих референс - фотографій, розрахунку площини ураження шкіри у дітей (%) [16].
Статистична обробка отриманих результатів