РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ МОЛОДІ В РИНКОВИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
2.1. Демографічні основи формування ресурсів праці сільської молоді
Реформування аграрного сектора, роздержавлення і приватизація сільськогосподарських підприємств загострюють проблему відтворення робочої сили і зайнятості працівників, що в свою чергу вимагає докорінних змін у формуванні і використанні ресурсів праці. Тому підвищення ролі людського фактору, створення реальних стимулів і механізмів активізації можливостей людини до праці, сталість соціальних і демографічних процесів є головною умовою політичного і економічного розвитку держави.
Процес формування ресурсів праці молоді має дві характерні сторони: кількісну і якісну. Остання пов'язана зі станом фізичного та інтелектуального розвитку підростаючого покоління. Чисельність молоді, яка вступає в працездатний вік, в повній мірі залежить від розвитку демографічних процесів. Адже відтворення робочої сили буде здійснюватись ефективніше лише тоді, коли число нових поколінь буде забезпечувати своєчасну заміну людей старшого віку (пенсіонери, інваліди), а також задовольнятиме потребу виробництва в робочій силі.
Проте демографічні процеси свідчать про існування негативних явищ. Слід зазначити, що в 2001 році чисельність сільського населення Хмельницької області зменшилася на 9,3% проти 1989 року і на 3,7% порівняно з 1995 роком та становила 703,2 тис. чоловік. Така негативна тенденція спостерігається вже досить тривалий час, депопуляція з кожним роком набуває все загрозливішого характеру, трансформуючись у вимирання села. За результатами проведених досліджень за період з 1970 по 2001 роки чисельність сільського населення області зменшилось на 480,5 тис.чол., або на 40,6%, а питома вага його в загальній чисельності населення області за цей час скоротилася з 73,3 до 49,3%. Спостерігається інтенсивне зменшення кількості дітей, підлітків, що свідчить про значне погіршення вікової структури селян області, спричинюючи процес їх старіння. Так, чисельність дітей до одного року за період 1995-2001 рр. знизилась на 19,2%, у віці від 1 до 4 років - на 13,1, дітей віком 5-9 років - на 11%.
Тенденції демографічного розвитку сільської місцевості протягом останніх років характеризуються невпинним відпливом молоді. Основними рисами такого явища є надзвичайно високий рівень старіння населення і, відповідно, низька частка молоді. Так, в 2001 році питома вага молоді віком 15-28 років в загальній чисельності сільського населення області становила лише 16,5% (додаток А) проти 24,6% в урбанізованій частині, або 115,8 тис. осіб. Починаючи з 50-річного віку населення, спостерігається різке збільшення питомої ваги осіб пенсійного віку. Зокрема, в 2001 році частка сільського населення віком 60-64 років в загальній структурі населення становила 8,5%, але найвищою була частка (17,1%) осіб у віці 70 років і старше. При цьому питома вага аналогічних вікових груп серед міського населення відповідно складала лише 5,0 та 6,7%. Це свідчить про створення демографічно небезпечної "шапки" вікової піраміди селян, нависання якої над природною основою його відтворення характеризує інтенсивне старіння мешканців села, зростання демографічного та економічного навантаження селян працездатного віку з боку осіб похилого віку.
Вважаємо, що негативні зміни у віковій структурі будуть впливати не тільки на відтворення сільського населення та трудових ресурсів села, але й на зростання числа людей похилого віку. Так, в Хмельницькій області в 2001 році на тисячу сільських жителів припадало 347 пенсіонерів, що є свідченням поступового старіння населення. Такий висновок підтверджує динаміка коефіцієнтів старіння сільського населення "згори" (К60+ ) (формула 2.1), який характеризує питому вагу осіб, яким більше 60 років, та коефіцієнтів старіння "знизу" (К0-14) (формула 2.2), що характеризує питому вагу дітей від моменту народження до 14 років у загальній чисельності населення:
де Р 60+ - чисельність сільського населення, старшого за 60 років;
Р 0-14 - кількість сільських дітей віком від 0 до 14 років;
Р 0- v - загальна чисельність сільського населення.
На основі коефіцієнтів старіння "згори" і "знизу" розраховано загальний коефіцієнт старіння (Кз) (формула 2.3.), який характеризує частку дітей до 14 років та осіб старших пенсійного віку у загальній чисельності населення:
Дослідження свідчать, що по мірі розвитку процесу скорочення сільського населення коефіцієнти старіння "згори" зростатимуть, а "знизу" - знижуватимуться (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Зміни коефіцієнтів старіння сільського населення Хмельницької області
Коефіцієнт старіння1991 рік1996 рік2001 рікВідхилення (+, -) 2001 року до:1991 року1996 року"Згори"0,29970,31120,31820,01850,007"Знизу"0,18240,17830,1700-0,0124-0,0083Загальний0,48210,48950,48820,0061-0,0013
Розраховані нами коефіцієнти свідчать про інтенсивне старіння сільського населення і звуження демографічної бази його відтворення. Так, за період 1991-2001 років коефіцієнт старіння "згори" зріс на 1,9, а "знизу" - зменшився 1,2 процентного пункту. За типологією польського демографа Е. Россета, в основу якої покладено коефіцієнт старіння "згори", початком демографічного старіння вважається населення при коефіцієнті 0,08-0,10, середнього рівня старості - 0,10-0,15, старим 0,15-0,20, надзвичайно старим - більше 0,2. Тому фактичний коефіцієнт старіння населення області вказує на процес інтенсивного вимирання мешканців села.
Слід відмітити, що питома вага дітей в загальній структурі сільського населення Хмельницької області в 2001 році складала 17%, а частка осіб пенсійного віку - 31,8%, тоді як загальний коефіцієнт старіння населення становив 0,4882. Отже, процес старіння сільських жителів в більшій мірі обумовлений зростанням (майже в 2 рази) частки населення старшого віку.
В зв'язку із постарінням населення щорічно збільшується навантаження непра