РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
2.1 Соціально-економічні передумови створення і розміщення спеціальних економічних зон.
Однією з основних складових повномасштабного аналізу діяльності СЕЗ є дослідження передумов, принципів та факторів їх організації, що сприятиме зростанню продуктивних сил регіонів і підвищенню ефективності суспільного виробництва в цілому. Раціональне розміщення спеціальних економічних зон є важливою складовою регіональної політики, що передбачає врахування територіального поділу праці і спеціалізації регіонів, внутрішньорегіональних та міжрегіональних зв'язків, забезпечення належних умов для трудової діяльності, побуту, відпочинку населення та охорони навколишнього середовища, тобто всебічне врахування передумов їх створення і функціонування, які забезпечуються дією факторів просторової організації СЕЗ.
Основною передумовою застосування механізму СЕЗ на загальнодержавному рівні була об'єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, обумовлена загостренням кризових явищ у соціально-економічному розвитку України протягом 90-х років, внаслідок чого ВВП скоротився на 59,2 %, обсяги промислової продукції - на 48,9 %, сільського господарства - на 51,5 %. Реальна заробітна плата зменшилась у 3,82 рази, а реальні виплати пенсій - у 4 рази. Найбільш відчутних втрат українська економіка зазнала у 1991-1994 роках. За цей час обсяги ВВП зменшилися на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4 %, сільського господарства - на 32,5 %.
Назріла об'єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності з метою створення конкурентоспроможних господарських систем, забезпечення змін у соціально-економічній сфері, які потребують колосальних фінансових ресурсів. Для реалізації цих завдань в повному обсязі, за різними розрахунками, потрібно від 30 до 200 млрд. дол. США [73, с. 108; 126, с. 115].
В той же час, за даними Держкомстату України, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на кінець 2002 року становив 5,3 млрд. дол. США [159, с.147]. Порівняно з 1996 роком обсяг інвестицій збільшився у 3,2 рази, але це один з найнижчих показників, що підтверджується місцем, яке займає Україна у провідних світових рейтингах інвестиційної привабливості. Зокрема, за даними журналу "Euromoney" наприкінці 90-х років. Україні було відведено 135-те місце серед 178 країн, а "Central European Economic Review" серед 26-ти країн колишнього соціалістичного табору поставив Україну на 18-те місце. За індексом економічної свободи, який визначається "Wall Street Journal", серед 150 країн в 1998 році.38 Україна посідала 135-те, а в 2000 році - 117 місце у світі, перебуваючи у групі "в основному, не вільних країн" за параметрами, які включають ступінь інтервенції держави в економіку, рівень іноземних інвестицій, торговельна та бюджетна політика, розмір "тіньового" сектору економіки39 тощо [125, с. 47].
Необхідною умовою поліпшення соціально-економічного стану в регіонах була і залишається структурна перебудова народногосподарського комплексу на принципах взаємоузгодження регіональних і загальнодержавних інтересів, спрямування значної частини інвестицій на розвиток перспективних галузей економіки та депресивних територій, які мають потенціал для розвитку підприємств, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію. Основними складовими курсу реформ нашої держави в сфері економічної політики визначено такі зміни [31; 32; 36; 170]: реалізація інноваційної стратегії її розвитку, розвиток підприємницького сектору, поліпшення інвестиційних умов для вітчизняних та іноземних інвесторів, зниження енерго- і матеріаломісткості виробництва, закріплення наслідків реформування АПК та зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, вирішення проблем зайнятості і підвищення добробуту населення. В процесі реформування та побудови соціально орієнтованої економіки виникла потреба у використанні інструментів, здатних в короткостроковому періоді суттєво вплинути на стабілізацію економічної ситуації та подальший розвиток регіонів у країні, сприяючи її інтеграції в світовий господарський комплекс. Саме тому серед інструментів вирішення поставлених завдань особлива увага була надана механізму спеціальних економічних зон. Таким чином в Україні створились соціально-економічні передумови, які визначили необхідність створення СЕЗ [39]. На загальнодержавному рівні це знайшло прояв у включенні механізму СЕЗ до загальної стратегії економічного розвитку, а на регіональному рівні - ініціювання створення СЕЗ в окремих регіонах, причому ступінь зацікавленості органів місцевого самоврядування й населення у їх створенні спричиняє значний вплив на прийняття рішення про їх заснування.
Як свідчить світова практика, СЕЗ не є константним явищем і набуває певних рис під впливом факторів, які діють в країні розташування. Їх характер обумовлюється, зокрема, рівнем соціально-економічного розвитку країни, її геополітичним становищем та ін. Рівень соціально-економічного розвитку нашої держави адекватний рівню групи країн світу, які мали централізовано керовану економіку, що обумовлює організацію процесу розбудови СЕЗ у рамках загального реформування економіки країни. Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури підприємств України відбувається повільно, але існують базові можливості доведення рівня їх організації до міжнародних стандартів. Дослідження наявного в Україні потенціалу, необхідного для ефективної діяльності СЕЗ, свідчить, що географічне положення країни надзвичайно сприятливе для розвитку міжнародних економічних відносин і спільного підприємництва. Розташована в південно-східній частині Європи, Україна знаходиться на шляхах, що з'єднують багато країн Європи і Азії. На півдні Україна має вихід до Чорного моря, на узбережжі якого розташовано ряд портів міжнародного значення.
Стратегія реалізації механізму СЕЗ на території нашої країни повинна базуватись на науково обґрунтованих прин