РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічний метод
Робота виконана в Сумському державному університеті на кафедрі педіатрії № 2 (зав. кафедри - проф. В.Е.Маркевич), клінічною базою якої є обласна дитяча лікарня і обласний спеціалізований Будинок дитини.
Клінічний метод дослідження використовувався у дітей, які перебували в Сумському обласному спеціалізованому Будинку дитини. У всіх дітей проводилася оцінка загального стану, соматичного та неврологічного статусу, реєструвалися антропометричні показники. Досліджували загальний аналіз крові і сечі, загальний білірубін крові та його фракції, глюкозу крові, загальний білок, протеїнограму. За показаннями виконували ультразвукове дослідження різних органів та систем.
Обстежено 123 дитини Сумського обласного спеціалізованого Будинку дитини віком від 5 місяців до 3 років. Серед них виявлено 48 дітей (39,02%) з клінічними та лабораторними проявами залізодефіцитної анемії I-II ступеня. Вони були поділені на 2 групи:
І - 23 дитини з анемією I-II ступеня, які отримували лікування препаратом Мальтофер;
ІІ -25 дітей з анемією I-II ступеня, які отримували лікування препаратом Мальтофер в поєднанні з вітамінним комплексом.
З решти здорових дітей методом випадкового відбору було сформовано групу порівняння (III група). До неї увійшли 25 дітей без клінічних та лабораторних проявів анемії.
Клінічне обстеження проводилось з урахуванням даних акушерського та гінекологічного анамнезу матерів, особливостей перебігу вагітності - шляхом вивчення карток новонароджених, об'єктивного статусу дітей, даних лабораторних та інструментальних методів дослідження. До клінічних методів дослідження входило антропометричне обстеження дітей (маса та довжина тіла, обвід голівки та грудної клітки, масо- ростовий показник). Особлива увага приділялась скаргам та клінічним проявам, що стосуються анемії у дітей.
Клінічні прояви ЗДА у всіх дітей були обумовлені наявністю сидеропенічного та анемічного синдрому. Анемічний синдром у них проявлявся такими симптомами, як блідість шкіри та слизових оболонок, в'ялість або, навпаки, надмірна збудливість і лабільність емоцій, тахікардія та систолічний шум в точці Боткіна.
Прояви гіпосидерозу були обумовлені пригніченням окислювально - відновлювальних процесів у тканинах внаслідок дефіциту залізовмісних ферментів. У більшості дітей спостерігали сухість шкіри, зміни волосся - ламкість, тусклий колір, прояви ангулярного стоматиту, глоситу, зниження апетиту.
У значної частини пацієнтів відзначався синдром м'язової гіпотонії, збільшення розмірів печінки, селезінки, енурез або нетримання сечі при чханні, натужуванні.
Проаналізовано 73 історії розвитку дітей основних груп та групи порівняння та 73 картки новонароджених цих дітей. За архівними даними оцінювали стан здоров'я матері, акушерський анамнез, перебіг вагітності та пологів, антропометричні показники при народженні, гестаційний вік та морфофункціональну зрілість. Вивчали інфекційну захворюваність дітей, термін виникнення анемії та характер її лікування до початку спостереження.
2.2. Лабораторні методи
Матеріалом для дослідження була периферійна венозна кров дітей без клінічних та лабораторних проявів анемії, а також кров малюків з анемією. Кров у дітей забирали до початку лікування, на 14-15-ту, 30-40-ву, 90-ту добу від початку лікування та через 6 місяців після завершення феротерапії.
Кров для досліджень об'ємом 5 мл брали шляхом венепункції з 8.00 до 9.00 годин ранку натщесерце. Забрану кров вносили до центрифужної пробірки, яку витримували в термостаті при температурі 370 С протягом 30 хвилин. Потім пробірку з кров'ю центрифугували протягом 15 хвилин при 6000 об/хв. Після цього сироватку відбирали, а еритроцити відмивали у фізіологічному розчині NaCl та тричі центрифугували протягом 10 хвилин при 6000 об/хв. Відмиті таким чином еритроцити та сироватку крові зберігали в низькотемпературному холодильнику при t - 200 С протягом 20-30 діб.
Для визначення кількісних та якісних параметрів червоної крові використовувався автоматичний аналізатор крові "Minos/stex" з набором реактивів фірми "Roche" (Франція). Для аналізів набирали 0,02 мл крові в спеціальні пробірки з антикоагулянтом. При оцінці отриманих даних користувалися нормативними показниками, напрацьованими іншими дослідниками [226, 227]. Визначали дві групи еритроцитарних параметрів. До першої групи належать показники, які визначаються прямим способом. Це RBC - кількість еритроцитів (1012/л), HGB - рівень гемоглобіну (г/л), HGT - гематокрит. Нормативним показником концентрації гемоглобіну вважали рівень 110 г/л, оскільки для дослідження використовували венозну кров дітей ?20?.
Другу групу складають розрахункові показники, так звані еритроцитарні індекси, що розраховувались з показників першої групи. Це показник MCV - середній об'єм еритроцитів (фл), обчислюється за формулою (HGTx10)/RBC, норма - 80-95 фл; MCH - середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (пг), вираховується за формулою: (HGBx10)/RBC, норма 29-35 пг; MCHC - середня концентрація гемоглобіну в еритроциті, обчислюють за формулою (HGB/HGT)х100, норма - 31-35% ?4, 20, 227?.
Розрахунки еритроцитарних індексів проводяться гематологічним аналізатором автоматично.
Для вивчення значення дисбалансу мікроелементів у розвитку анемії вивчали вміст Fe, Cu та Zn в еритроцитах та сироватці крові. Для цього використовували тричі відмиті у фізіологічному розчині хлористого натрію еритроцити та сироватку крові дітей.
Перед дослідженням визначали вагу відмитих еритроцитів. Потім поміщали їх в сушильну шафу при температурі 1050 С і висушували до постійної ваги. Висушені еритроцити поміщали в фарфорових тиглях у муфельну піч при температурі 4500 С і витримували дві доби до знебарвлення проб. Після зважування золи розраховували загальну кількість мінеральних речовин. За різницею ваги сухого залишку еритроцитів і золи вираховували кількість органічних речовин. Отрим