РОЗДІЛ 2
ТИПИ НОМІНУВАННЯ ОДЯГУ І ВЗУТТЯ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
В основі виділення типів номенів одягу і взуття лежить наше бачення основних
критеріїв їхнього розмежування (див. про це попередній розділ). Відповідно
кожному з типів номінування присвячено окремий підрозділ. Треба зауважити, що
під час збирання фактичного матеріалу й укладання картотеки ми не виявили
жодного номена, що постав би на основі суто фонетичних перетворень чи внаслідок
використання фонетичних засобів; до того ж у нашій картотеці зовсім відсутні
одиниці (не фіксуємо таких), що з’явилися унаслідок абревіації. Ось чому в
цьому розділі подано лише такі типи номінування, як семантичний, словотвірний,
синтаксичний. У такому поділі номенів одягу і взуття за окремими типами
(зручному для аналізу й дослідження окреслених явищ) завважуємо й деякі
особливості. По-перше, деякі номени можна трактувати як такі, що постали
внаслідок використання різних способів номінування, отже, й визначати в них
різнотипну мотивацію. Наприклад, у появі номена зюйдвестка в значенні ‘2.
Капелюх з клейонки’ [СУМ, Т.3, с.742] убачаємо множинну мотивацію: з одного
боку, словотвірну (у цьому разі номен утворюється від твірної одиниці зюйдвест
за допомогою форманта –к(а)), з другого, – семантичну (номен виникає шляхом
метафоричного перенесення за подібністю матеріалу виробу (див. зюйдвестка в
значенні ‘розм. 1. Широкий непромокальний плащ з каптуром’ [там само]; плащ,
пошитий з клейонки)). По-друге, в аналізованому назовництві наявні номени, що
постали внаслідок взаємодії номінування різних типів. Наприклад, запозичений із
іспанської мови номен болеро позначав 'коротку безрукавку або короткий жилет
без застібок – частину народного іспанського костюма' [Зап.]. В українській
мові номен зазнав семантичних змін і став позначати ‘коротку безрукавку або
короткий жилет без застібок’ [Зап.] (утрачено диференційну сему “частина
народного іспанського костюма”, яка характеризувала одяг як чужоземний). Цей
номен мав затемнену внутрішню форму й був незрозумілим більшості мовців (а
позначуваний ним виріб призначався для широкого кола потенційних покупців),
через що й "суперечив" основним принципам реклами й просування товару. Виробник
і продавець змушені були доповнити цю назву – жилет-болеро. Унаслідок поширення
цього одягу його "змістова" доступність уможливила подальше утинання
прикладкового номена до первісної форми (отже, маємо такий ланцюг: запозичення
> семантичні операції (семантичний номен) > синтаксичні операції нарощування
(номен прикладкової моделі) > утинання синтаксичного номена). Подібні
особливості мають номени пончо, бікіні, блискавка, трійка тощо. Відповідно один
і той же за формою номен відносимо до різних типів номінування.
2.1 Семантичні операції в номінуванні одягу і взуття в сучасній українській
мові
Оновлення й поповнення української мови відбувається й унаслідок семантичних
змін наявних у мові слів. У нових умовах функціонування слова набувають нового
семантичного навантаження. Відомо, що в лінгвістиці для позначення семантичного
способу поповнення словникового складу мови використовується кілька термінів
[див. 43; 44; 60; 92; 212]. Такий стан зумовлюється тим, що й досі навіть в
останніх працях традиційним є віднесення лексико-семантичних процесів до
словотвірних [див. для прикладу 44; 95; 127 та ін.]; означене, як ми згадували,
бере свій початок у працях В. Виноградова [20, с.9]. Уважаємо, що, розглядаючи
мовне явище як словотвірне, треба чітко дотримуватися саме словотвірного
розуміння таких понять, як мотивованість – похідність, формант та ін. [див.
105; 122; 220]. Під час семантичної номінації зміни відбуваються зі змістовими
елементами того самого слова, у словотворі – на рівні “твірне слово
(словосполучення) – похідне слово”.
У тлумаченні семантичних явищ важливе значення має врахування особливостей
семантичної структури слова. У лінгвістиці немає єдиної загальноприйнятої
універсальної схеми класифікації семантичних змін, що задовольняла б усіх
дослідників. Уважається, що семантична структура слова має ієрархічну
організацію, яка пов’язується з виділенням основного й вторинного значень,
узуального й оказіонального, прямого й переносного значень і т. ін. Ідея
виділення основного значення наявна вже в дослідженнях О. Потебні, М.
Покровського. Так, зокрема, О. Потебня основне значення слова розуміє як
“панівне уявлення, згідно з яким відбувається називання предметів і явищ цим
словом і яке... зумовлює справжній смисл слова” [148, с. 143]. Дослідник у
загальній структурі значення слова виділяє “ближнє” значення слова (поняттєві
ознаки предмета, найяскравіші – так зване мовознавче значення) і “дальнє”
(сукупність усіх знань про предмет, відповідно й усіх ознак – предмет інших
наук) [148; 149].
У процесі номінування якогось явища довкілля в мовця виникають певні
асоціативні зв’язки з іншим предметом, який і стає джерелом називання; мовець
із сукупності всіх знань (значень) того предмета, що є джерелом номінування,
вибирає тільки одне. Тому під час семантичного номінування предмета нове слово
не утворюється, оскільки відсутні словотвірні процеси. У цьому разі маємо
семантичні перетворення: зміни актуальності значень, переміщення складників
семантики слова.
Показовою в плані розгляду ієрархічності семної будови значення слова є праця
російського лінгвіста В. Гака, який подає структуру значення слова у вигляді
''ієрархії сем: архісем – загальних сем родового значення, диференційних сем
видового значення і потенційних сем, які відображають побічні характеристики
об’єкта" [29, с.96]. Автор зазначає, що
- Київ+380960830922