РОЗДІЛ 2
Моделювання політики трансферного ціноутворення ТНК
2.1. Мікроекономічна модель трансферного ціноутворення в умовах відсутності
податків та митних тарифів
Досліджені нами у попередньому розділі концептуальні засади трансферного
ціноутворення формують лише теоретичне підґрунтя для аналізу проблеми. Вельми
необхідним, на нашу думку, є аналіз практичних аспектів встановлення ТНК
трансферних цін, виявлення закономірностей та специфіки їх формування й
використання, аналіз чинників, які впливають на ті чи інші рішення ТНК щодо
трансферного ціноутворення тощо. Цій складовій проблеми і присвячено цей
розділ. Для розв'язання поставлених завдань доцільно виділити два суттєвих
аспекти проблеми – трансферного ціноутворення в горизонтально та вертикально
інтегрованих ТНК.
Горизонтальна інтеграція передбачає, що ТНК виробляє один і той же товар (або
товари однієї і тієї ж товарної лінійки) на одному рівні виробничого циклу.
Однією з основних передумов створення ТНК вертикально інтегрованих структур є
отримання прибутку в результаті використання своїх специфічних активів
(патентів, технологій тощо) шляхом організації виробництва в зарубіжних
країнах. Горизонтальна внутрішньофірмова торгівля між створеними за кордоном
структурними підрозділами ТНК відбувається, як правило, з двох причин [103, с.
213]. По-перше, навіть за умови виробництва двома філіями одного товару
структура витрат та доходів у цих двох країнах може бути різною. Це надає ТНК
певні можливості арбітражу, що стимулюватиме внутрішньофірмову торгівлю. Так,
за певних умов для ТНК може бути вигідніше задовольняти попит на ринку певної
країни не шляхом виробництва в цій країні, а шляхом експортування до цієї
країни вироблених в іншій країні товарів (оскільки витрати в ній можуть бути
нижчими). По-друге, філії можуть спеціалізуватися на виробництві групи товарів
у межах однієї товарної лінійки, що внаслідок торгівлі між ними дасть кожній
змогу розширити асортимент товарів, які продаються на національному ринку,
порівняно з тим асортиментом, що вони виробляють самостійно. Таким чином,
товари, що рухаються між філіями ТНК, не є ідентичними, однак сама торгівля є
горизонтальною – перебуває на одному рівні виробничого циклу.
У моделях, поданих нижче, для спрощення припускається, що ТНК складається з
двох структурних підрозділів – материнської компанії та філії, які виробляють
один і той же товар. Отже, може бути досліджена лише перша причина виникнення
внутрішньофірмової торгівлі [103, с. 214].
Об'єктом мікроекономічних досліджень традиційно є горизонтально інтегровані ТНК
– монополісти на багатьох ринках. Це означає, що ТНК виробляє один товар (як
правило, фізично існуючий) більше ніж на одному підприємстві і продає його
більше ніж у одній країні. Вважається, що ТНК має монопольну владу (силу) на
цих ринках і може застосовувати цінову дискримінацію між цими країнами.
Транзакційні витрати ігноруються.
Надалі ми розглядаємо організаційну модель ТНК, яка складається з двох
структурних підрозділів – материнської компанії ТНК в 1-й країні і повністю
контрольованої філії в 2-й країні. Будемо позначати їх індексом і, і = 1, 2.
Тоді функція прибутку матиме такий вигляд:
рi = Ri(Yi) – Ci(Qi), і = 1, 2, (2.1)
де рi – загальний прибуток і-ї компанії;
Yi – обсяги продажу на національному ринку і-ї компанії;
Qi – обсяги виробництва і-ї компанії;
Ri – загальний обсяг доходів від продажу і-ї компанії, Ri = Ri(Yi),
тобто є функцією від обсягів продажу Yi;
Ci – загальна вартість виробництва і-ї компанії, Ci = Ci(Qi),
тобто є функцією від обсягів виробництва (Qi).
Якщо Рi – гранична ціна продажу Yi, то загальний обсяг доходів і-ї компанії Ri
від продажу Yi можна записати у вигляді функції Ri(Yi) = Yi·Pi.
Чистий прибуток і-ї компанії рі дорівнює різниці між фактичним прибутком і
нормальним прибутком. При цьому фактичний прибуток є різницею між усіма
доходами та витратами в певному періоді, а нормальний прибуток – мінімальною
сумою, яка потрібна для компенсації ризику підприємця, усіх його витрат, щоб
він не залишив галузь. На досконалому ринку, очевидно, фактичний прибуток
дорівнює нормальному. Однак оскільки ТНК мають монополію на ринку, то вони
можуть отримувати фактичний прибуток, який перевищує нормальний, упродовж
певного періоду часу.
Оскільки і-та компанія не бере участі у внутрішньофірмовій торгівлі або в
торгівлі на зовнішньому ринку, то вона може продавати лише те, що виробляє, і
всі вироблені товари повинні бути проданими, тобто Qi = Yi; крім того Yi ? 0,
Qi ? 0.
Кожна компанія намагається максимізувати свій прибуток, тому необхідно
визначити, за яких обсягів продажу Yi та виробництва Qi функція (2.1)
загального прибутку і-ї компанії досягає максимуму за умови, що
Qi – Yi = 0, Yi ? 0, Qi ? 0. (2.2)
Для розв'язання цієї задачі використовується, зокрема, метод невизначених
множників Лагранжа [103, с. 215]. Запишемо відповідну функцію: L(Yi, Qi, лi) =
рi + лi(Qi – Yi), тобто
L(Yi, Qi, лi) = Ri(Yi) – Ci(Qi) + лi(Qi – Yi), (2.3)
де л – невизначений множник Лагранжа.
Необхідними умовами досягнення функцією максимуму є рівність нулю її частинних
похідних першого порядку. Диференціювання функції (2.3) по змінним Yi, Qi та лi
дає змогу дістати систему рівнянь
лі – 0,
– лі = 0, (2.4)
Qi – Yi = 0,
де = MRi – граничні доходи від продажу Yі;
MCi – граничні витрати на виробництво Qі.
Розв'язавши систему (2.4), дістаємо умову
MRi = MCi = лi.
- Київ+380960830922