РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМ
ЕКОНОМІЧНИХ НОРМ ТА НОРМАТИВІВ
2.1. Концептуальне і методологічне середовище формування та
використання нормативів у галузях АПК
В Україні реально існує різноманітність організаційно-правових форм господарювання. Управління агропромисловим виробництвом децентралізовано. Підприємства можуть самостійно вибирати напрям діяльності, вести виробництво, фінансувати його за рахунок власних коштів, кредитів банків, коштів інвесторів, забезпечувати матеріально-технічними ресурсами, розподіляти та реалізовувати продукцію, будувати взаємовідносини з підприємствами-партнерами на договірних засадах. Виникла і загостюється конкуренція.
У даний час колишні колгоспники, працівники радгоспів, а нині члени нових сільськогосподарських формувань, працівники соціальної сфери, що проживають на селі, є власниками земельних часток (паїв), мають на руках свідоцтво на право власності на землю. Державні акти, що підтверджують це право, видані фермерам, власникам дачних ділянок, особистих підсобних господарств населення, іншим підприємствам, організаціям і установам.
Водночас окремі політичні сили й управлінські структури вважають питання про власність на землю не вирішеним. Питання ставиться про вільну купівлю-продаж сільськогосподарських угідь і ріллі як основи виробництва сільськогосподарської продукції. Значною мірою зазначені проблеми повинні бути вирішені з прийняттям Земельного кодексу України [93, 94, 95].
Не менш важливим питанням є ставлення до різних організаційно-правових форм господарювання. Держава декларувала рівноправність кожної з них. Однак існує дві протилежні точки зору. Згідно з першою ? успіх забезпечать тільки селянські (фермерські) господарства, за другою ? майбутнє за великими підприємствами. Часто перша точка зору аргументується тим, що в країнах Західної Європи, США, Канаді достаток продуктів створюється фермерами. На користь другої наводиться той факт, що в цих країнах намітилася тенденція до укрупнення фермерських господарств. Такий процес дійсно відбувається. В Німеччині за останні 40 років кількість дрібних ферм скоротилася в 4,5 раза, США ? у 3,5, у Голландії ? у 2,3 раза. Крім того, в США у великих фермерських господарствах із середнім розміром 2600 га сільськогосподарських угідь отримано продукції з кожного гектара в 7 разів більше, ніж на фермах із середнім розміром 170 га [96].
Питання про перевагу тієї чи іншої форми власності і господарювання не ставилося, якби в країні послідовно здійснювалося регулювання економічних процесів, що відбуваються.
В усіх розвинутих країнах світу сільському господарству приділяється особлива увага. Воно постійно підтримується різними дотаціями, субсидіями, державними інвестиціями, загальний розмір яких щорічно становить у країнах ЄС 48% від вартості виробленої продукції, США ? 30, Канаді ? 41, Японії ? 68% (дані 1993 р.). З розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь фінансова підтримка в Австрії становить 648 дол. США, країнах ЄС ? 501, США ? 94, Швеції ? 770, Норвегії ? 2928, Канаді ? 88, Швейцарії ? 1669, Фінляндії ? 2167, Японії ? 8761 [97].
Проблема державного регулювання сільськогосподарського виробництва залишається найбільш гострою серед інших проблем становлення ринку. Донині не прийнято ряд найважливіших законодавчих і нормативних актів, зокрема з питань захисту сільських товаровиробників від цінової необмеженості, не налагоджені паритетні відносини з виробниками промислової продукції та ін.
Зазначене на тлі загальної соціально-економічної кризи в країні призвело до надзвичайно важкого становища в сільському господарстві, про що свідчать статистичні дані, численні одностайні оцінки його стану в засобах масової інформації та різних офіційних виданнях.
У зв'язку зі скороченням виробництва і реалізації продукції, низькими закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію, високими цінами на засоби виробництва для аграрної сфери, що супроводжується диспаритетом цін, високими процентними ставками за кредити і великими податками, відсутністю необхідних інвестицій, неплатоспроможністю партнерів суттєво погіршився фінансовий стан сільськогосподарських підприємств.
Умови, в яких функціонує сільське господарство України, його сучасний стан і прогнози справляють безпосередній і опосередкований вплив на галузеві системи НіН, їх наповнення і розвиток. Наприклад, при формуванні системи НіН підприємств з державною і комунальною власністю неминуче втручання, хоча й обмежене, з боку відповідних органів управління цими видами власності. У підприємствах з приватною власністю нормативна система створюється самостійно, але також з певними обмеженнями, що випливають з державного і регіонального регулювання. У підприємствах з іншими формами власності, передбаченими чинним законодавством, вона може регламентуватися з урахуванням вимог і рішень акціонерів, членів товариств і т.п.
На склад і структуру нормативної системи підприємств безпосередньо впливає організаційно-правова форма їхнього господарювання. Товариства різних типів, сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи, колгоспи і радгоспи, що залишилися не реформованими, в основному є великими підприємствами з багатогалузевим виробництвом. Їм буде потрібно набагато більше НіН, ніж, наприклад, селянським (фермерським) господарствам, що мають одну-дві галузі виробництва.
Загальні умови, що виникають внаслідок реформ, відкривають товаровиробникам можливість самостійно формувати власну нормативну систему, вимагають зваженого ставлення до застосування НіН, які пов'язані з одержанням найбільшого доходу, наприклад, фінансових нормативних показників.
Сучасні вимоги потребують від товаровиробників значних затрат праці і коштів для формування власної нормативної бази. Крім того, їх непідготовленість до вирішення цієї проблеми неминуче приведе до пошуку допомоги на стороні. Наприклад, АТ "Агросоюз" (с. Майське Синельниківського району Дніпропетровської