РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ
РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА МІСЬКОМУ ЕЛЕКТРИЧНОМУ
ТРАНСПОРТІ
2.1. Методологічні аспекти побудови моделей витрат ресурсів при
експлуатації міського електротранспорту
Експлуатація міського електричного транспорту є процесом перетворення попиту на
транспортні послуги до пасажирських перевезень і може розглядатися як
функціонування технологічної системи та як системи споживання ресурсів на
транспортну роботу. Цьому процесу відповідає функціонування трьох підсистем:
управління експлуатацією, комерційної та технічної експлуатації з їх
визначеними задачами (див. рис. 1.1).
Відповідно до цих задач розглядаються методи моделювання процесів
ресурсовикористання, розробки системної моделі функціонування, моделей процесів
і даних на міському електротранспорті, реалізація яких повинна забезпечити
необхідний рівень ресурсозбереження у реальному середовищі функціонування
[127]. Задачі моделювання вирішуються на трьох рівнях відповідно до ієрархічної
структури, яку представлено на рис. 2.1.
Обсяги споживання ресурсів визначаються на першому рівні при організації
процесу пасажирських перевезень, де, в залежності від попиту на транспортні
послуги за часом та в просторі, формується розклад руху. Тому можна вважати, що
розклад руху є основним документом, який дає можливість не тільки встановити
певний обсяг відповідних ресурсів для пасажирських перевезень, а і визначити
обсяги їх фактичного споживання по виконаній транспортній роботі. Безпосереднє
споживання усіх видів ресурсів відбувається на другому рівні в процесі
перевезень пасажирів, що включає переміщення пасажирів, збір виручки, технічне
обслуговування та ремонт технічних засобів.
Рис. 2.1. Ієрархічна структура задачі з моделювання ресурсовокористання
при експлуатації міського електротранспорту
На цьому рівні формуються моделі ресурсозабезпечення та стратегія
ресурсозаощаджуючої експлуатації.
На третьому рівні (див. рис. 2.1) формується структура ресурсів, вирішуються
питання матеріально – технічного, енергетичного, кадрового, інформаційного та
фінансового забезпечення експлуатації міського електротранспорту. Наведена
ієрархічна структура задачі моделювання ресурсовикористання дає можливість
також визначити принципи моніторингу ресурсоспоживання.
Розглянемо експлуатацію міського електричного транспорту як процес перетворення
попиту на транспортні послуги до пасажирських перевезень.
З точки зору теорії систем міський електричний транспорт в тій його частині, що
стосується його функціонування, можна розглядати як сукупність пунктів, де
відбувається обмін пасажирів.
Таким чином, процес експлуатації відбувається на подвійній мережі, тобто на
мережі із зв’язками, де рух відбувається в різні сторони. Пересування рухомих
одиниць по елементах мережі – зв’язкам з довжинами Lj між суміжними пунктами
(зупинками) при русі туди і назад відбувається за час tj, тобто з
середньоходовою швидкістю , а по кількох суміжних перегонах (ділянках) – з, так
званою, швидкістю сполучення
(2.1)
де Vcn.L – швидкість сполучення, LM - протяжність маршруту, Lj - протяжність
перегону (відстань між зупинками), - час стоянки на зупинках, tj - час проїзду
між зупинками, j – номер перегону
Кількість пасажирів, що прибувають ззовні на зупинки залежить від попиту на
транспортні послуги і постійно змінюється як протягом доби, так і днів тижня,
місяця, року. Відповідно до потреби в послугах, що є функцією часу,
підприємства МЕТ повинні забезпечити на маршрутах потрібну кількість рухомого
складу з заданою кількістю пасажироміст.
Моделювання процесу перетворення попиту до транспортної роботи і витрат
ресурсів представлено в п. 3.1.
Якщо розглянути рух по відтинках транспортної мережі безвідносно до
інтенсивності надходжень пасажирів на зупинки, тобто вважати рух реалізацією
заздалегідь сформованого плану подачі певних кількостей одиниць та їх
відправлення до депо, виникає можливість представлення міського
електротранспорту на іншому рівні – як технологічну систему, що повинна
забезпечити проходження рухомих одиниць по відтинках транспортної мережі по
заданих графіках при дії збурень. Збурення можуть бути викликані затримками
одиниць на зупинках, або ззовні, під час руху – світлофори, пішоходи, інші
учасники дорожнього руху, тощо. Критерієм ефективності цієї системи як
технологічної є мінімум відхилень фактичних інтервалів руху по відтинках
транспортної мережі рухомих одиниць, що належать до k = 1, 2, ..., маршрутів,
від планових
(2.2)
Якщо ж розглядати роботу технологічної системи електротранспорту у межах
припустимих відхилень, тобто за умови дотримання критерію стійкості, процес
експлуатації міського електротранспорту може бути представлений системою
перетворення ресурсів на транспортну роботу. Зокрема, на рух витрачається певна
кількість електроенергії, тобто при наявності на мережі n рухомих одиниць,
кожний з яких споживає питому (на одиницю часу) потужність Ре, загальне
споживання енергії виглядає як
. (2.3)
Аналогічним чином може бути представлено споживання матеріалів, запчастин,
використання робочої сили тощо.
Очевидно, що критерієм досконалості такого представлення системи є досягнення
мінімуму витрат ф-го виду при максимізації обсягу пасажирських перевезень: ;
Як зазначалося вище, експлуатація міського електротранспорту може бути
представлена наступною сукупністю: як процес перетворення попиту на транспортні
послуги до пасажирських перевезень, як технологічна система та як система
споживання ресурсів на транспортну роботу, тому її стан S(t) в цілому можна
відобра
- Київ+380960830922