РОЗДІЛ 2
Ситуаційний і ретроспективний аналіз міграційного
процесу м. Києва
2.1. Основні параметри гіпотетичного міграційного процесу
Формування науково обґрунтованої міграційної політики столиці немислиме без
глибокого та всебічного аналізу переміщення людей, зумовленого зміною
постійного місця проживання. Існуючі методики такого дослідження орієнтують на
виявлення проблем внутрішньої і зовнішньої міграції шляхом зіставлення
фактичних показників прибуття і вибуття мігрантів, їх статевого, вікового,
освітнього та професійно-кваліфікаційного складу відносно різних моментів часу.
Такий підхід дозволяє виявити тенденції в динаміці міграційного процесу, але
унеможливлює його оцінку з позицій відповідності вибуття і прибуття людей
вимогам об‘єктивних законів міграції.
У цьому параграфі зроблена спроба розрахувати гіпотетичний міграційний процес і
його параметри. Для цього побудовано моделі прибуття, вибуття і розподілу
мігрантів з врахуванням їх статево-вікового, освітнього та
професійно-кваліфікаційного складу. При конструюванні моделей використовувались
методи узагальнення, аналогії, ідеалізації та формалізації. Одночасно були
введені обмеження, що формують міграційний процес у відповідності з вимогами
законів міграції. Зіставлення результатів таких розрахунків з фактичними
показниками дозволяє виявити реальні проблеми та оцінити їх гостроту.
В основу побудови загальної моделі міграційного процесу м. Києва покладена
концепція регульованої міграції, суть якої виражає спосіб управління зовнішніми
і внутрішніми міграційними зв‘язками. В недалекому минулому регулювання таких
процесів здійснювалося централізованою системою за допомогою жорстких
адміністративних методів. В умовах поступового переходу до нових суспільних
відносин способи регулювання докорінно змінюються - все більше значення
набувають суспільні, зокрема економічні, важелі, новий механізм регулювання
міграції потребує надійної законодавчої бази.
Одним з найвідповідальніших моментів при побудові моделі гіпотетичного
міграційного процесу є розробка системи обмежень, яка визначає ступінь
відповідності об‘єкта дослідження вимогам законів міграції, його
урегульованість, рівень абстрагування або специфічності тощо. За характером
відображення розрізняють стаціонарні, стабільні, квазістабільні міграційні
моделі. В стаціонарних моделях чисельність і статево-вікова структура населення
та мігрантів приймається незмінною в часі. В стабільних моделях характер
обмежень допускає рівновеликі, пропорційні зміни в структурі населення,
чисельності та складі прибулих і вибулих. Такі конструкції використовуються
лише тоді, коли потрібно пізнати властивості самих моделей.
Для розрахунків параметрів гіпотетичного міграційного процесу столиці України
досить ефективною уявляється квазістабільна модель. В конструкціях такого типу
система обмежень має забезпечувати, з одного боку максимальну в даних умовах
відповідність гіпотетичного міграційного процесу вимогам об‘єктивних законів
міграції, з іншого - зберегти його специфіку, наближеність до реальної
ситуації, що допускає певну зміну статевої, вікової, освітньої і
професійно-кваліфікаційної структур в часі. Система включає в себе обмеження на
прибуття і вибуття людей, їх склад, характер розподілу за віком, статтю,
освітою, професією в доцентрових і відцентрових потоках. Сюди ж входять
обмеження на зміни усієї сукупності ознак міграційного процесу в часі і
динаміку населення міста та її складових в часі. Кожне обмеження загальної
моделі гіпотетичного міграційного процесу столиці вимагає належного
теоретичного обґрунтування.
Важливою умовою формування будь-якого міграційного процесу є мобільність
населення. Високі і низькі показники мобільності можуть бути як у розвинених
демократичних країнах, так і в тоталітарних суспільних системах. Однак слід
мати на увазі, що в умовах індивідуальної і національної свободи рухливість
людей визначається економічними і соціальними стимулами, а в тоталітарних
країнах адміністративними методами. В Україні на мобільність людей впливає
перехідна ситуація від жорсткої командної системи до демократичного суспільства
з ринковою економікою. Об‘єктивна оцінка фактичної мобільності людей в зоні
тяжіння столиці повинна виходити з принципу доцільності з урахуванням
конкретних умов.
Ефективність міграції людей в столиці визначається співвідношенням прибулих і
вибулих, тобто сальдо міграції. Значне додатне сальдо міграції породжує ряд
проблем у місці прибуття і загострює демографічну ситуацію та господарські
проблеми в зоні міграційного тяжіння. Звідси цілком природно допустити
необхідність збалансованості гіпотетичного міграційного процесу великого міста.
Проте, враховуючи демографічну ситуацію у м. Києві, можна дещо пом‘якшити
характер обмеження на збалансованість прибуття і вибуття в моделі гіпотетичного
процесу за рахунок введення невеликого додатного сальдо міграції, доцільність
якого в системі обмежень загальної моделі підтверджує аналіз прибуття і вибуття
населення у ряді європейських столиць.
Вимога нульового або незначного додатного сальдо міграції покликана
контролювати кількісні співвідношення в міграційному процесі. Формування
ефективної міграційної політики передбачає якісну оцінку його складових -
співвідношення чоловіків і жінок у сукупності прибулих і вибулих, їх віку,
освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня. Пошуки об‘єктивних критеріїв
оцінки кожної з цих ознак ґрунтується на аналізі і узагальнені фактичного
якісного стану міграційних процесів у великих містах
- Киев+380960830922