РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
В основу роботи покладено ретельний аналіз результатів обстеження 108 дітей віком від 8 до 16 років з захворюваннями верхнього відділу ТК, які перебували на стаціонарному лікуванні у дитячій клінічній лікарні № 6 м. Києва. Дослідження проводилися протягом 2000 - 2003 років.
Серед них дівчаток було 60, що становило 55,5 %, а хлопчиків - 48, що становило 45,5 %.
Хворі були поділені на три вікові групи: І група - діти віком від 8 до10 років ( 20 осіб,або 18,5%), ІІ група - діти віком від 11до13 років ( 46 осіб,або 42,6%) і ІІІ група - віком від14 до 16 років (42 дитини, або 38,9%).
Усі діти мали різну тривалість захворювання: до 3 років - 79,6 %, більше 3 років - 20,4 %.
Діагноз захворювання верхнього відділу ТК встановлювався на основі комплексного клінічного, лабораторного, інструментального та морфологічного дослідження. Детально аналізувалися скарги, анамнез захворювання, спадковий анамнез, дані об'єктивного обстеження, вивчалась медична документація та заповнювалися спеціальні картки на кожного хворого, що були розроблені на кафедрі педіатрії № 4 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.
Усі обстежені хворі, крім загальноклінічного, підлягали ретельному лабораторному обстеженню, яке включало загальний аналіз крові та сечі, копрограму, аналіз кала на приховану кров. Визначення амілази сечі проводили амілокластичним методом, глюкози крові - глюкозооксидазним методом, С-реактивного білку - методом преципітації, сіалових кислот - методом Геса, загального білку - біуретовим методом, білкових фракцій - методом електрофорезу на папері, білірубіну - за Йендрашикуом, активність трансаміназ - за Райтманом - Френкелем, лужної фосфатази - за гідролізом фенілфосфату.
За допомогою ФЕГДС були виділені такі нозологічні форми: поверхневий гастродуоденіт діагностовано у 38 дітей, що становить
35,2 %, поверхневий дифузний гастрит - у 32 дітей (29,6 %), гіпертрофічний гастрит - у 18 дітей (16, 6 %), ерозивний бульбіт мали 12 дітей (11,2 %), поверхневий антральний гастрит - у 8 (7,4 %), причому у 42 дітей (38,9 %) органічні захворювання верхнього відділу ТК супроводжувалися порушенням моторики та тонусу сфінктерів шлунка. Ізольований ДГР виявлено у 22 дітей (20,4 %), ізольований ГЕР - 14 дітей (13 %), у тому числі у 6 (5,6 %) він був ускладнений езофагітом.
Для гістологічного та електронно-мікроскопічного дослідження були відібрані діти з ізольованим гастритом та дуоденітом. З метою проведення клініко-морфологічного зіставлення за окремими формами патології ФЕГДС з прицільною біопсією проведена 70 дітям, серед яких 32 - з поверхневим дифузним гастритом, 8 - з поверхневим антральним гастритом, 18 - з гіпертрофічним гастритом та 6 - з ерозивним бульбітом. Гістологічне дослідження було проведене всім цим дітям, а електронна мікроскопія - 7 дітям з неатрофічним гастритом (у тому числі 5 з дифузним поверхневим гастритом та 2-астральним) і 5 дітям з гіпертрофічним гастритом.
Для вивчення стану кислотоутворюючої функції шлунка до хворих застосовувалася внутрішньошлункова рН-метрія за методикою Лінара.
За даними дослідження, базальна гіперацидність визначалася у 56 дітей (52 %), нормоцидність у 44-х (41 %) та гіпоацидність у 8-ми (7 %). Для кращого вивчення кислотопродукції під час рН-метрії проведено ряд тестів, що значно збільшили її інформативність.
Для діагностики супутніх захворювань ТК застосовували переважно УЗД за допомогою апарата Philips, En Vison. Більшість дітей мали супутню патологію жовчовивідної системи (74 %), майже в усіх випадках була діагностовано дискінезію жовчовивідних шляхів, порушення з боку підшлункової залози відмічалися у 20 хворих дітей (18,6%).
Стан ВНС визначався за допомогою кардіоінтервалографії.
2.2. Методи досліджень
2.2.1. Фіброезофагогастродуоденоскопія
ФЕГДС проводилася гнучким волоконним езофагогастродуоденоскопом '"Olympus" GIF - ХР20 (Японія), діаметр зонду - 7,9 мм.
Дослідження проводилося в ранкові години натщесерце, після підготовчої бесіди з дітьми, під час якої роз'яснювалася його необхідність, методика проведення, давалися рекомендації з поведінки під час обстеження. Для введення гастроскопа місцева анестезія не застосовувалася. Хворого клали на функціональному столі на лівий бік, ноги зігнуті в колінах, руки вздовж тулуба, голова трохи відкинута назад. Для запобігання пошкодженню фіброскопа між зубами дитини встановлюють пластикове кільце. Лікар, який проводить дослідження, знаходиться біля голови хворого, у лівій руці тримає блок управління, у правій - дистальний кінець фіброскопа в положенні "пишучого пера". Лікарю допомагає асистент. Апарат вводять під зоровим контролем. За допомогою важелів керування кінець апарата згинають і вводять через ротоглотку до ТК, періодично нагнітаючи повітря для розправлення складок. Слизові оболонки стравоходу, шлунка та ДПК розглядають в типових ендоскопічних позиціях [47].
Під час дослідження проводили макроскопічну оцінку стану слизової оболонки стравоходу, шлунка і ДПК та фіксували різні моторно- евакуаторні порушення верхнього відділу травної системи (ГЕР, ДГР).
Для опису змін СОШ використовувалися терміни, запропоновані "Сіднейською системою",а саме набряк, гіперемія (ерітема), ексудат, плоскі ерозії, припідняті ерозії гіперплазія складок, атрофія складок, видимість судинного малюнка, підслизові крововиливи [5,7,15].
ДГР оцінений за ступеням та такими критеріями:
І ступінь ДГР - При ендоскопічному огляді шлунка слідів жовчі не виявлено, але при можливому натисканні коліном фіброскопа на регіон тіла, синусу шлунка, подразненні СО пілоруса, в пілоричному каналі при огляді ДПК, а особливо під час витягання ендоскопа з оглянутої кишки помічаються сильні, швидкі хвилі перистальтики пілороантральної зони шлунка. Прослідковується активна діяльність пілоруса та спастичні, короткі періоди з