РОЗДІЛ 2
БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВІ І ГРОШОВО-КРЕДИТНІ ІНСТРУМЕНТИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
2.1. Особливості державного фінансового регулювання в умовах трансформаційних перетворень
Головна мета економічної політики держави, виходячи з Конституції України, - забезпечення економічного зростання, яке гарантувало б громадянам країни досить високий рівень життя, гідні умови праці і соціальну захищеність кожній людині. Цієї мети може бути досягнуто шляхом державного регулювання економічних процесів з використанням комплексу економіко-правових, економічних, кредитно-фінансових чинників, які створюють умови для розвитку всієї системи господарського механізму [1].
Термін "трансформація економіки" сьогодні часто вживається для пояснення стану сучасної економіки України. Це означає "системні зміни від соціалізму в напрямі ринкової економіки певної форми" [203].
Використовуючи поняття трансформація, кожен шукає шляхи для стабілізації і подальшого розвитку економічної ситуації на своєму об'єкті: чи то держава, чи то її суб'єкт. Але всіх цікавить насамперед не обґрунтування трансформаційного стану економіки, а конструктивні заходи, що визначають функціонування економіки в ньому, і вибір шляхів виходу з цього становища, тобто подальший розвиток економіки.
Виходячи з викладеного вище необхідно насамперед, приділити увагу розробленню системи державного фінансового регулювання економіки, що передбачає послідовне вирішення таких завдань:
1. розроблення методології і методів, а також створення системи засобів державного регулювання з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку України;
2. визначення найважливіших соціальних, економічних та інших перспективних цілей, зокрема, соціальних орієнтирів, основних пропорцій і структурних зрушень, а також ефективної соціально-економічної політики, що сприяє їх реалізації;
3. визначення шляхів і конкретних способів досягнення поставлених цілей, контроль за реалізацією затверджених програм та їхніх елементів;
4. загальне сприяння окремим процесам переходу до ринкових відносин та їх організаційно-правове забезпечення.
Визначення методологічних основ державного фінансового регулювання є важливим завданням, яке стоїть перед економічною наукою в країнах з перехідною економікою, в тому числі й Україною. Вирішення цього завдання - об'єктивна умова розроблення ефективної системи державного регулювання.
З метою розроблення моделі державного регулювання національної економіки в умовах ринкової трансформації проведемо аналіз і виявимо особливості державного фінансового регулювання трансформаційної економіки України.
Досвід переходу України до побудови нової економічної системи, орієнтованої на формування ринкових відносин, показав, що перехідні процеси є складними, суперечливими, а головне - тривалими. На відміну від наміченого, об'єктивно необхідного для національної економіки прискореного темпу ринкових реформ, що мав місце в багатьох країнах ("індустріальні дракони" Південно-Східної Азії, Чілі, Туреччина, постсоціалістичні Польща, Чехія, Латвія, Естонія), процес становлення ринкової економіки в Україні явно затягся. Це й викликає необхідність аналізу сучасного стану економіки країни і оцінки ефективності обраної стратегії.
На наш погляд, такий аналіз дозволить прослідкувати наслідки тих чи інших кроків на шляху реформування економічної системи, виявити як позитивні моменти, так і помилки, які були допущені при проведенні реформ.
Сформована останніми роками система державного регулювання національної економіки не лише не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів регулювання, але й заперечувала їх необхідність, тому що згідно з нею всі питання економічних перетворень повинні вирішуватися суб'єктами економіки самостійно, виходячи з ринкової кон'юнктури.
Запозичена ззовні неоліберальна модель економічних перетворень була далеко не у всьому оптимальною: вона не враховувала специфіку України, складність завдань, які доводилося вирішувати у зв'язку із затвердженням державності, глибину економічних устоїв колишньої економіки, розставляння політичних сил, процеси, що відбуваються в духовному житті суспільства, кадровий потенціал.
Ця модель не відповідала реаліям нашого життя і тому уникнути масштабних втрат, які спіткали економіку України, було практично неможливо. Для демонтажу командної економіки радикальний лібералізм був ще деякою мірою виправданий. Тепер, коли на перше місце виступають завдання економічного зростання, структурної та інноваційної політики, проблема зміцнення регулюючої функції держави стає ключовою.
Глибока економічна і політична криза багато в чому пов'язана з деструктивною економічною політикою перших років після проголошення незалежності. На перший план вийшла неоліберальна ідеологія, яка спиралася на дерегулювання і роздержавлення економіки. Стан економіки України в ті роки характеризувався розвалом фінансово-кредитної і грошової системи, платіжною кризою, спадом інвестиційної діяльності і стрімким падінням життєвого рівня населення.
Лібералізація цін в Україні викликала розвиток інфляційної спіралі, в 1993 році індекс інфляції збільшився майже в 5 разів порівняно до 1992 р. і був найбільш високим (10140%). У 1994 р. ВВП країни поменшав на 23% порівняно до 1993 р., національний доход - на 24,5%, промислове виробництво - на 28% [227, с.292].
Динаміку основних макроекономічних показників України наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Основні макроекономічні показники, 1991-1994 рр., %
Показники1991199219931994Валовий внутрішній продукт-13,5-16,8-14,2-23,0Національний доход-13,4-17,5-14,9-24,5Обсяг промислової продукції-4,8-6,4-7,6-27,7Обсяг сільськогосподарської продукції-13,2-8,3-1,5-17,0Капіталовкладення-7,1-36,9-10,3-26,7Індекс інфляції290200010140401Джерело: Держкомстат України
В цілому ситуацію, що склалася в нашій економіці протягом останніх років, можна