РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження.
Для вирішення поставлених завдань роботу виконували у два етапи. На першому
етапі провели аналіз поширеності та рівнів забруднення територій Київщини
радіонуклідами цезію та стронцію чорнобильського походження, на другому етапі –
порівняльний аналіз ефективності суцільного туберкулінового скринінгу, який
здійснювався шляхом постановки проби Манту з 2 ТО PPD-Л, показника
інфікованості МБТ дітей та факторів, що на нього впливають.
За минулі після аварії на ЧАЕС роки неодноразово змінювались критерії
безпечного проживання населення на територіях України. У 1986 р. до радіаційно
забруднених відносили території зі щільністю забруднення ґрунтів цезієм-137
більшою за 555 кБк/м2. У 1991 р. серед них було 73 райони та 8 міст обласного
підпорядкування 20 областей (із 26 в Україні). Із них в Київській області до
територій, які потребують посиленого радіоекологічного контролю (IV зона),
увійшли міста Ірпінь та Біла Церква (постанова Кабінету Міністрів України (КМУ)
за № 106 від 23.07.91 та розпорядження КМУ за № 17-р від 12.01.93 та за № 37-р
від 27.01.95). Згідно національного законодавства територія м. Києва до
постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС не віднесена [229]. Разом із тим, за
офіційними статистичними даними серед дітей столиці також спостерігається ріст
захворюваності туберкульозом, що спонукає до вивчення його причин.
Аналіз характеру забруднення територій радіонуклідами чорнобильського
походження проводили за результатами багаторічного моніторингу об’єктів
зовнішнього середовища та продуктів харчування [68-71, 76].
Ретроспективно вивчено динаміку зміни щільності забруднення ґрунтів ізотопами
цезію й стронцію, а також показників дозового навантаження, яке отримали
мешканці територій посиленого радіоекологічного контролю Київщини (ІV зона),
впродовж 12 років після аварії на ЧАЕС (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Дані про радіаційне навантаження, якого зазнало населення
м. Ірпіня та м. Білої Церкви (Київська область, IV зона) за 1986 - 1997 роки *
Роки
Дози опромінення:
ретроспективні, мЗв . рік-1
накопичені, мЗв
м. Біла Церква
м. Ірпінь
м. Біла Церква
м. Ірпінь
1986
1,10
1,40
1,10
1,40
1987
0,52
0,61
1,62
2,01
1988
0,32
0,39
1,94
2,40
1989
0,23
0,28
2,17
2,68
1990
0,18
0,23
2,35
2,91
1991
0,15
0,19
2,50
3,10
1992
0,14
0,17
2,64
3,27
1993
0,12
0,16
2,76
3,43
1994
0,12
0,14
2,88
3,57
1995
0,11
0,13
2,99
3,70
1996
0,10
0,12
3,09
3,82
1997
0,09
0,11
3,18
3,93
Примітка. * - Рівні ретроспективних річних та накопичених доз опромінення
наведені за даними загальної дозиметричної паспортизації населених пунктів
України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії
[77].
Як видно із табл. 2.1, за результатами 12-річного (1986-1997) спостереження за
радіаційною ситуацією в містах Ірпіні та Білій Церкві встановлено зменшення
рівнів зовнішнього опромінення: по м. Білій Церкві – з 1,1 мЗв . рік-1 у 1986
р. до 0,09 мЗв . рік-1 у 1997 році, по м. Ірпіню - з 1,4 мЗв . рік-1 у 1986 р.
до 0,11 мЗв . рік-1 у 1997 році. Тобто, потужність експозиційної дози у
повітрі, спричиненої радіоактивним забрудненням території, постійно й
послідовно зменшувалась у кожний наступний після аварії рік. Таке явище має
об’єктивно зумовлені причини та відбувається згідно відомих у науці фізичних
процесів – радіоактивний розпад і занурення у ґрунт.
Отже, виходячи з табл. 2.1, ретроспективний показник зовнішнього опромінення в
обох населених пунктах перевищував норму лише у перші два роки після аварії,
коли складав у середньому: в м. Білій Церкві – (0,81 ± 0,29) мЗв . рік-1, в м.
Ірпіні – (1,1 ± 0,38) мЗв . рік-1. Тому, дозове навантаження, яке тепер одержує
населення районів посиленого радіоекологічного контролю Київської області,
формується здебільшого за рахунок накопиченої дози внутрішнього опромінення,
переважно інкорпорованої з продуктів харчування. Остання за даними на 1997 р.
склала: по м. Білій Церкві – 3,18 мЗв, по м. Ірпіню – 3,93 мЗв. Для порівняння:
критерій середньої дози зовнішнього опромінення для таких населених пунктів, як
м. Ірпінь та м. Біла Церква, складає 0,5 та менше мЗв у рік [72], а величина
паспортної дози загального опромінення за наслідками дозиметричної
паспортизації – не більше 0,5-0,99 мЗв [229].
Вивчення стану туберкулінодіагностики та показника інфікованості МБТ
виконувалась на базах середніх загальноосвітніх шкіл в м. Києві № 78, 87, 86,
136, 137, 182, м. Білій Церкві № 16, 22, м. Ірпіні № 3, 12 та початкових шкіл,
розташованих у приміщеннях дошкільних дитячих закладів м. Києва № 452, 456,
220, 254, 559, 485, 501, 61, 457, 452, 123, 39, 303, 273, 424. Проаналізовано
частоту охоплення дітей пробами Манту з 2 ТО (послідовно по роках життя,
починаючи з 1-річного віку). Дані вилучались з історій розвитку дітей (форма №
112/0) та облікових форм профілактичних щеплень (форма № 063/0).
Рівень інфікованості МБТ обчислили за результатами проби Манту з 2 ТО PPD-Л
серед 1136 дітей шкільного віку в м. Ірпіні та м. Білій Церкві (І група) і в
1119 школярів м. Києва (ІІ група). Згідно “Інструкції про застосування
туберкулінових проб”, затвердженої наказом МОЗ України за № 233 від 29.07. 1996
р., обстежували дітей 1-х і 8-х класів, тобто перед черговою ревакцинацією БЦЖ,
коли у багатьох прищеплених спостерігається згасання або різке послаб-лення
післявакцинальної алергії. Дослідження проводилось 1996 - 2000 роками.
Розподіл дітей за віком і статтю, у яких вивчали показник інфікованості МБТ,
показаний в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл дітей за статтю та віком,
обстежених пробою Ман
- Київ+380960830922