РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХГС
На цей час основним етіотропним препаратом у лікуванні ХГС є ?-ІФН. Використовують препарати ІФН ?-2в: інтрон А, реальдирон, лаферон, віаферон, велферон, геберон, егіферон та ін.; препарати ІФН ?-2а: роферон-а, реаферон та ін., а також препарати, в яких представлені різні сполучення ?-ІФН (консенсус-ІФН): Consensus-Interferon, інферген, амфакон [2,3,8,26,156,160,161].
Щодо сучасних визначень ІФН відносять до цитокінів (медіаторів імунної системи організму), що представлені сімейством білків, яким властиві антивірусна, протипухлинна, імуномодулююча, антифібротична, протизапальна дії [42,162]. Тому основними завданнями інтерферонотерапії є: пригнічення реплікації збудника (HCV); зменшення інтенсивності вірусемії; досягнення стійкої клініко-біохімічної ремісії; запобігання процесів фіброзу печінки та формування ЦП, розвитку ГЦК; уникнення значних ускладнень терапії препаратами ІФН, особливо більш тяжких, ніж можливі наслідки самого ХГС; покращання якості життя хворого [2-4,15,163,164].
Однак ефективність ІФН-терапії за даними різних авторів коливається в широкому діапазоні (від 2 до 70-91 %) [8,9,26,160,165,166]. На ефект терапії впливають багато факторів, зумовлених як інфекцією, так і станом макроорганізму. До них належать: стать та вік хворого; вага тіла; вживання алкоголю та наркотиків; тривалість хвороби; активність АлАТ та інших ферментів; генотип вірусу та вірусне навантаження; наявність коінфекції; наявність автоімунних захворювань, підвищення титрів ANA, AMA та інших автоімунних маркерів; стан імунної системи організму; наявність холестазу; вміст заліза в біоптатах та сироватці крові; наявність антитіл до препаратів ІФН; гістологічні зміни в печінці (активність запалення та ступінь фіброзу, наявність цирозу) [2,4,11,13,26,36].
Виходячи із цього, розроблено показання для призначення ІФН хворим на ХГС і, так звані, предиктори відповіді на терапію.
На думку більшості дослідників, ІФН-терапія показана хворим на ХГС при виявленні в них РНК-HCV у сироватці крові, підвищеної активності АлАТ (> 1,5 норм) постійно протягом 6 місяців, помірної/високої гістологічної активності і/або фіброзу [15,26,39,156,161]. Крім того, на думку експертів-гепатологів, ІФН-терапія показана хворим ЦП без ознак декомпенсації, а також із системними проявами: кріоглобулінемією, гломерулонефритом, васкулітом [26,166].
Виділяють такі предиктори успішної відповіді на лікування: жіноча стать, молодий вік (до 45 років), відсутність надмірної ваги тіла, не вживання алкоголю та наркотиків, мінімальна тривалість хвороби (краще до 3-4 років), гістологічні ознаки активного запалення, але без проявів цирозу в біоптатах, підвищення активності АлАТ та АсАТ не менше ніж у 2 рази, невисокий вміст РНК-HCV у сироватці крові (<2 млн. копій/мл) та зникнення її на другому тижні лікування, не 1в генотип вірусу, відсутність коінфекції та автоімунних захворювань, відсутність підвищення титрів ANA, AMA та інших автоімунних маркерів, відсутність імунодепресії, відсутність холестазу, низький вміст заліза в біоптатах та сироватці крові, низький рівень ІЛ-10 до початку та зниження ІЛ-6 у процесі лікування [2,4,11,13,26,80,81]. Але деякі із цих даних суперечливі [13,41,165]
Таким чином, існує багато факторів, що впливають на ефективність терапії, однак жоден з них не враховує стан системи ІФН та інших імунологічних показників, тоді як саме він значною мірою визначає противірусну стратегію організму й може впливати на результат лікування [19,21,22,43,51,82].
Слід зазначити, що застосування екзогенних ІФН супроводжується низкою побічних ефектів [2,9,26,156,162] Це іноді вимагає зменшення дози або відмови від лікування. Існують певні обмеження і протипоказання до їх призначення [2,9,15,26,156].
Апробовані різні схеми лікування з використанням монотерапії препаратами ІФН, комбінованої терапії: препаратами ІФН у поєднанні з противірусною терапією (рибавірин, амантадин, ремантадин та ін.), гістаміновим аналогом - Maxamine, препаратами урсодезоксихолієвої кислоти (урсофальком, урсосаном) [2-4,8,26,33,165].
Проведені мультицентрові клінічні випробування продемонстрували більш високу ефективність стартової комбінованої терапії препаратами ІФН у поєднанні з рибавірином. За такої терапії стабільна вірусологічна й біохімічна відповідь досягає 50% [25,26,165].
Істотний прогрес у лікуванні ХГС пов'язаний як із застосуванням рибавірину в комбінації з ІФН, так і з використанням пегільованих препаратів ІФН (Pegintron, Pegasis), хімічна структура яких забезпечує тривалий стійкий ефект з постійною концентрацією препарату протягом тижня, що дозволяє не тільки знизити частоту введення ліків (1 раз на тиждень), але й підвищити частоту стабільної ремісії [2,3,26,36,62,161,165]. Причому ефективність терапії прямо пропорційна дозі цих препаратів залежно від маси тіла хворого [165]. Manns (2002) показав, що в пацієнтів, що одержали більше 80 % курсової "опціальної" дози як Pegintron, так і Rebetol, протягом більше, ніж 80 % часу від загальної тривалості повного курсу терапії, стійка вірусологічна відповідь настає у 72% хворих (правило 80/80/80) [167].
Традиційно продовжуються дослідження ефективності потрійної терапії (Pegintron, Rebetol і Amantadine) у невідповідачів. Попередні результати, повідомлені Trepo (2002), свідчать про добре перенесення лікування, можливість використання позитивного психотропного ефекту амантадину в лікуванні невідповідачів, у яких виникла депресія [168]. Додавання амантадину до Pegintron і Rebetol підвищує ефективність терапії хворих, що раніше не відповіли на комбіновану терапію [3,26,62,168].
Вивченню ефективності різних препаратів ІФН як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з рибавірином та іншими препаратами у хворих на ХГС присвячено численні дослідження [14,25,27,80,160,167,169].
Крім ІФН, для лікування ХГС широко застосовують індуктори ендогенного ІФН: циклоферон, амік
- Київ+380960830922