РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням знаходилось 148 хворих, 69 з яких перебували на лікуванні в неврологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні №9, що є базою кафедри неврології №1 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, а 79 хворих проходили лікування у денному неврологічному стаціонарі поліклініки №2 Святошинського району м. Києва. Контрольну групу склали 20 практично здорових чоловік та жінок молодого та середнього віку, які були обстежені за допомогою всіх методів обстеження, що використовувались для хворих основних груп. Всі хворі з вертеброгенним больовим синдромом були розподілені на дві групи в залежності від наявності у них артеріальної гіпертензії:
* перша група - хворі з наявністю вертеброгенної патології без артеріальної гіпертензії (64 особи);
* друга (основна група) - хворі з наявністю вертеброгенної патології та артеріальної гіпертензії (84 особи).
В свою чергу, в структурі загальних груп пацієнтів був розподіл на підгрупи в залежності від переважання рівня локалізації вертеброгенного больового синдрому:
* підгрупа з переважним ураженням шийно-грудного рівня хребта;
* підгрупа з переважним ураженням попереково-крижового рівня хребта.
В підгрупі хворих з переважним ураженням шийно-грудного рівня хребта нами були виділені хворі зі скаргами на парестезії у верхніх кінцівках та проявами вертебробазилярної недостатності за даними РЕГ (18 осіб, з них 6 - пацієнтів першої та 12 - другої групи) та хворі з радикулярними больовими синдромами грудного рівня хребта - 6 осіб, з них - 2 пацієнти першої та 4 - другої групи. В підгрупі хворих з радикулярним больовим синдромом, що локалізувався у грудному відділі хребта прояви вертеброгенного больового синдрому ми диференціювали від стенокардії, міжреберної невралгії на етепах клінічного та параклінічного досліджень.
Хворі, які мали переважні скарги на парестезії у нижніх кінцівках, ниючий біль у попереку та нижніх кінцівках були також розподілені в окрему підгрупу (124 осіб, з них - 56 пацієнтів першої та 68 - другої групи).
До нашого дослідження увійшли хворі віком від 28 до 69 років, чоловіки та жінки. Розподіл хворих за віком та статтю наведений в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих за віком та статтю
Вік в рокахКлінічні групиІ група
64 хворихІІ група
84 хворихчоловікижінкичоловікижінкиДо 45 років20 (31,25%)24 (37,5%)8 (9,52%)24 (28,5%)45-60 років 4 (6,25%)8 (12,5%)10 (11,9%)25 (29,7%)Більше 60 років4 (6,25%)4 (6,25%)5 (5,9%)12 (14,2%)Загальна кількість в групі28 (43,75%)36 (56,25%)23 (27,3%)61 (72,6%)
Як бачимо з наведеної таблиці 2.1.1, в обох групах переважали жінки - 36 (56,25%) в першій групі та 61 (72,6%) в другій. Причому, в другій групі переважали жінки у періоді менопаузи. Середній вік хворих складав 50,3±6,1 років, основну частину становили хворі молодого (45 років - 25 чоловіків та 38 жінок) та середнього віку (45-60 років - 16 чоловіків та 36 жінок). Проведено аналіз тривалості вертеброгенного больового синдрому у обстежених хворих за даними анамнезу. Дані наведені у таблиці 2.1.2.
Таблиця 2.1.2
Тривалість болю в спині вертеброгенного генезу за данними анамнезу
ГрупиКіль-кість хворихТривалість захворюванняДо 1 рокуВід 1 до 5 роківВід 6 до 10 роківБільш ніж 10 роківn%n%n%n%остеохондроз
1482114,27349,43221,62214,8
За даними анамнезу тривалість АГ у обстежених нами хворих з вертеброгенним больовим синдромом була наступною: у 5 (5,95%) хворих підвищення артеріального тиску реєструвалось більше 10 років, у 15 (17,7%) хворих від 6 до 10 років, від 1 року до 5 років артеріальна гіпертензія була зафіксована у 35 (41,6%) хворих, до 1 року у 29 (34%) хворих, з них у 18 хворих (21,4%) артеріальна гапертензія була нами виявлена вперше.
З представленої інформації можна побачити, що тривалість вертеброгенного больового синдрому у 63,6 % хворих була відмічена до 5 років (94 особи).
Розподіл хворих за анамнестичною тривалістю артеріальної гіпертензії наведений на рисунку 2.1.1.
У обстежених хворих були виявлені наступні супутні захворювання: хронічні запальні захворювання органів малого тазу у 12 (8,1 %) хворих, хронічний гастрит та гастродуоденіт у 20 (13,5%), хвороби обміну - цукровий діабет, ожиріння у 77 (51,9%) хворих, жовчно-кам`яна хвороба у 41 (27,7%) хворих, сечо-кам`яна хвороба у 20 (13,5%) хворих, деформуючий остеоартроз у 3 (2,02%) хворих, запальні захворювання ЦНС - церебральний арахоїдит, менінго-мієліт у 2 (1,35%) хворих, загальний та церебральний атеросклероз у 92 (62,1%) хворих, коронарний склероз - у 64 (43,2%), ішемічною хворобою серця - у 89 (60,1%) хворих, ретинопатія у 57 (67,8%),міопія - у 18 (12,1%), пресбіопія - у 6 (4,1%), гіпертонічна ангіопатія сітківки у 76 (51,3%) хворих. Отримані нами дані наведені на рисунку 2.1.2.
Рис. 2.1.1.
Найбільш часті чинники, на основі яких з`являвся або загострювався біль у спині: фізичні перевантаження, пов`язані з тривалим перебуванням у вимушеному положенні тіла - 48 хворих (32,4%), професійні перенавантаження (підйом або переміщення важких предметів з одночасним розгинанням та ротацією тулуба) - 46 хворих (31%), переохолодження - 4 хворих (2,7%), травми - 2 хворих (1,35%). 48 (32,4%) хворих не визначили факторів, які передували виникненню або загостренню вертеброгенного больового синдрому. Комбінація двох або більше чинників була причиною виникнення або загострення болю в спині у 86 (58,1%) обстежених хворих. У 40 хворих на АГ нами було деталізовано характер больового синдрому, який був означений як ідіопатичний ранковий біль.
Рис. 2.1.2.
Загальна характеристика обстеженої нами кагорти населення: працівників та службовців, серед яких переважали розумові види праці (бухгалтери, викладачі, науковці, програмісти, продавці) - 80 (54,1%) хворих; 68 осіб (45,9%) займались фіз