РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставленої мети і завдань було проведено комплексне клініко-лабораторне і функціональне обстеження 260 пацієнток, що були розділені на наступні групи і підгрупи:
Контрольна 1 група - 30 гінекологічно і соматично здорових жінок репродуктивного віку;
Контрольна 2 група - 30 акушерськи і соматично здорових повторнородящих жінок, які народили через природні пологові шляхи;
1 група - 100 жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і консервативної міомектомії, проведених по загальноприйнятій прогностичній і лікувально-профілактичній методиці;
1.1 підгрупа - 30 жінок після кесарева розтину;
1.2 підгрупа - 30 жінок після консервативної міомектомії;
1.3 підгрупа - 40 вагітних жінок з рубцем на матці та обтяженим репродуктивним анамнезом;
2 група - 100 жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і консервативної міомектомії, які одержували лікування згідно розробленому прогностичному і лікувально-профілактичному алгоритму.
2.1 підгрупа - 30 жінок після кесарева розтину;
2.2 підгрупа - 30 жінок після консервативної міомектомії;
2.3 підгрупа - 40 вагітних жінок з рубцем на матці та обтяженим репродуктивним анамнезом.
Проведені лікувально-профілактичні та прогностичні заходи (загальноприйняті та пропоновані) містили в собі наступні моменти:
1) ведення пацієнток після абдомінального розродження;
2) ведення пацієнток після консервативної міомектомії;
3) ведення вагітності та пологів у жінок з рубцем на матці та обтяженим репродуктивним анамнезом;
4) прогнозування патології репродуктивної системи;
5) прогнозування ускладнень вагітності та пологів.
Загальноприйняті лікувально-профілактичні та прогностичні заходи:
1) комплекс заходів, який включав в себе імуностимулюючу, розсмоктуючу, протизлукову, вітаміно- та фізіотерапію в поєднанні з гормональною корекцією;
2) використання гестагенів (оргаметрил у післяопераційному періоді протягом півроку); при наявності великих міоматозних вузлів чи їх великої кількості додаткове використання антигонадотропних препаратів данол (даназол) та імунокорекції;
3) профілактичне призначення антиоксидантів (вітамін Е); засобів, які поліпшують біосинтез білка в плаценті (гепа-мерц; цитохром-3; есенціалє); бета-адреноміметиків (партусистен, бриканіл); імунокоректорів (спленін, нуклеїнат натрію), а також метилксантинів (курантил, трентал, компламін);
4) прогнозування патології репродуктивної системи на підставі динаміки клініко-функціональних і лабораторних показників;
5) прогнозування ускладнень вагітності проводилося з урахуванням чинників перинатального ризику.
Пропоновані нами лікувально-профілактичні та прогностичні заходи включали наступні моменти:
1) використання препарату "Бусерелін" впродовж 3 місяців; використання диференційованої гормонокорекції після відновлення менструального циклу протягом 1-2 років з метою контрацепції та лікування ендокринних порушень;
2) профілактичне призначення гепатопротекторів до та після операцій на матці та під час вагітності;
3) додаткове використання антигомотоксичної терапії для реабілітації репродуктивної функції та профілактики появи можливих рецидивів;
4 і 5) розробка нової прогностичної методики на основі нейромережного комп'ютерного моделювання.
Методи дослідження.
Клініко-лабораторне обстеження проводилося поетапно впродовж 2 років з інтервалом кожні 6 місяців:
І етап (первинне обстеження за умов жіночої консультації або поліклініки):
1. Клінічний анамнез.
2. Загальний та гінекологічний огляд.
3. Лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, коагулограма, печінкові проби, холестерин та цукор крові.
4. Оцінка стану мікробіоценозу статевих шляхів за загальноприйнятими методиками [151].
5. Тести функціональної діагностики: базальна температура, кольпоцитологія, симптоми "зіниці" та "кристалізації".
6. Рентгенографія черепа в двох проекціях.
7. Дослідження очного дна та полів зору.
8. Дослідження гормонів у сироватці крові: естрадіолу, прогестерону, тестостерону, ФСГ, ЛГ, пролактину, кортизолу та альдостерону за допомогою імуноферментного аналізу [37, 156, 171].
9. Вивчення основних параметрів системного імунітету: СD4+; СD8+; СD16+; СD20+ і СD23+ з використанням моноклональних антитіл [15, 47, 175, 176].
10. Консультації суміжних фахівців: невропатолога, ендокринолога, кардіолога і терапевта.
11. Кольпоскопія [17; 79]
12. Ультразвукове дослідження органів малого таза [54, 159].
ІІ етап (додаткове обстеження за умов стаціонару):
1. Функціональні гормональні проби.
2. Діагностична гістеро- і лапароскопія.
Лапароскопію проводили за допомогою апаратури фірми "КARL STORZ" Німечинна. Прокол передньої черевної стінки здійснювали в трьох точках: параумбілікальний - для введення телескопа і 2 надлобкових (правий і лівий) - для хірургічних інструментів і маніпуляторів. Для створення пневмоперитонеуму застосовували вуглекислий газ. Тиск і швидкість потоку газу під час операції, що подавався в черевну порожнину, автоматично регулювалися лапарофлатором. Всі оперативні втручання проводили тільки під ендотрахеальним наркозом. Необхідно підкреслити, що введенню першого ("сліпого") троакара передувало дослідження висоти вільного простору черевної порожнини, створеного за допомогою пневмоперитонеуму. З цією метою застосовували тест Palmer. Введення додаткових троакарів здійснювали тільки під контролем зору. Для оптимальної візуалізації матки та її додатків, тазової очеревини пацієнтку переводили в положення Trendelenburg із кутом нахилу 30-40 градусів. При огляді органів малого тазу притримувалися такої послідовності: пузирно-матковий простір, матка, праві додатки, права клубова ділянка (включаючи апендикс), прямокишково-маткове поглиблення, ліва клубова ділянка і ліві додатки матки. Гемостаз