РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ ГРУП ДІТЕЙ.
2.1. Характеристика досліджуваних груп дітей.
Дослідження проводилися у відділенні захворювань органів дихання та екологічних проблем здоров'я у дітей Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (директор - академік НАН і АМН України О.М. Лук'янова, керівник відділення - член-кор. АМН України Ю.Г. Антипкін). Поглиблені клініко-лабораторні дослідження з вивченням особливостей перебігу рецидивуючих та хронічних бронхолегеневих захворювань у залежності від локалізації ендобронхіту були проведені у 224 дітей з неспецифічними захворюваннями органів дихання (92 РБ і 132 ХБ).
Вибір цих нозологічних форм захворювань легень обумовлений не тільки тим, що вони займають значне місце в дитячій патології, а й тим, що необхідно удосконалювати базисну терапію НЗЛ, запобігати трансформації рецидивуючого бронхіту в хронічний. Усі ці діти були обстежені в період загострення хвороби під час лікування в стаціонарі. Порівнювальна група складала 80 хворих дітей, яким проводилася базисна терапія і 144 - основна група з включенням в лікування лазолвану комбінованим методом ( інгаляції двічі на день плюс 1 раз перорально).
У групу хворих РБ, згідно з прийнятою класифікацією (1998 ), входили діти, які хворіли гострим бронхітом протягом одного - двох років по два - три рази на рік, а тривалість перебігу становила два і більше тижні, бронхіальна обструкція не спостерігалася.
Хронічний бронхіт діагностувався, коли хронічний запальний процес дихальних шляхів у дітей був з продуктивним кашлем упродовж кількох місяців протягом двох років, вислуховувалися постійні різнокаліберні вологі хрипи, загострення спостерігалися два - три рази протягом року.
Клінічне дослідження хворих включало вивчення анамнезу (перебіг вагітності, пологів матері дитини, характер вигодовування, наявність преморбідного тла у віці до року і хронічних захворювань у батьків), клінічної симптоматики (кашель, мокротиння, задишка, хрипи) і параклінічних досліджень (електрокардіограма, рентгенографія органів грудної клітки, спірографія, реопульмонографія, бронхоскопія, імунологічні, вірусно-бактеріологічні дослідження) з подальшим аналізом особливостей перебігу хвороби, які відображали характер, тяжкість перебігу патологічного процесу й особливості репарації.
Нами було діагностовано РБ у 92 дітей (42 дівчини і 50 хлопців). За віком розподілились таким чином: від 3 до 6 років - 14 дітей ( 15,2 % ), від 7 до 10 років - 46 ( 50,0 % ), від 11 до 15 років - 32 (34,8 %).
Дітей, хворих на хронічний бронхіт, віком від 3 до 6 років було - 14 (10,6 %), від 7 до 10 років - 58 ( 43,9 % ), від 11 до 15 років - 60 (45,5 %). Хлопців - 76, дівчат - 56 і всього - 132 дітей (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл дітей, хворих на рецидивуючий і хронічний бронхіт
абс. ч., %.
Вид
патології
СтатьВік, рокидо 67 - 1011- 15
Рецидивуючий бронхітХлопці8 (8,7 )26 (28,3 )16 (17,4 )Дівчата6 (6,5 )20 (21,7 )16 (17,4 )Разом14 (15,2 )46 (50,0 )32 ( 34,8 )
Хронічний
бронхітХлопці8 (6,0 )27 (20,4 )32 (24,3 )Дівчата6 (4,6 )31 (23,5 )28 (21,2 )Разом14 (10,6 )58 (43,9 )60 (45,5 )
Великих розбіжностей у нозології обстежених дітей залежно від віку і статі не виявлено.
2.2. Матеріали та методи досліджень
Для розв'язання поставлених завдань, були проведені клініко-лабораторні обстеження у 224 дітей, віком від 3 до 15 років, хворих на ХБ і РБ, у період загострення захворювання.
Усіх хворих, які перебували під нашим наглядом, обстежували в динаміці: в період загострення хвороби (після госпіталізації) та в період репарації (перед випискою із стаціонару).
Досконало вивчався анамнез, при цьому звертали увагу на преморбідний фон і чинники, які можуть спричинити розвиток захворювання; серед них є акушерсько-гінекологічні ускладнення дитини у період вагітності й пологів матері, характер вигодовування протягом першого року життя, прояви аномалій конституції з урахуванням їх клінічних форм. Особливу увагу приділяли частоті респіраторних захворювань (гостре респіраторно-вірусне захворювання, гострий бронхіт, гостра пневмонія) та частоті загострень ХБ і РБ.
Клінічне спостереження включало клініко-лабораторне обстеження з використанням клінічних, біохімічних, бактеріологічних, вірусологічних, імунологічних та інструментальних методів (рентгенографія органів грудної клітки, бронхологічне обстеження, електрокардіограма, функція зовнішнього дихання), які застосовуються в клініці для оцінки стану хворих.
Інструментальні дослідження, функція зовнішнього дихання (ФЗД) і бронхологічне обстеження, а також цитобактеріологічне вивчення БС проводилися як із правого, так і лівого бронхів у динаміці лікування. З метою етіологічної діагностики і виявлення обсіменіння дихальних шляхів респіраторними вірусами, вірусологічні дослідження проводилися з використанням імунофлуорисцентного методу виявлення та ідентифікації вірусних антигенів за допомогою специфічних флуоресцентних імуноглобулінів виробництва С-Петербургського НДІ грипу РАМН, а бактеріологічне визначення мікрофлори - за методикою В.І. Свєтовідової (1973). Паралельно з вірусно-бактеріологічним дослідженнями БС оцінювали бактеріологічний стан зіву та вірусологічний - носа. При госпіталізації дітям проводилися загальні лабораторні дослідження крові, сечі, калу.
Проведено імунологічне обстеження з вивченням клітинної та гуморальної ланок імунітету. Вміст сироваткових імуноглобулінів основних класів G, M, A визначали методом радіальної імунодифузії в гелі за G. Manchini et al.(1965). Показники клітинного імунітету оцінювалися за методом M. Jondal et al. та M.P. Silveirse et al. (1972).
Функцію зовнішнього дихання визначали у хворих вранці (натще, до прийому лікарських препаратів) методом спірографії з використанням комп'ютеризованого апарату " Spirosift 3000" (Японія). Після попереднього тренування і адаптації до апарату па
- Київ+380960830922